Мене звуть Максим Сорока, мені вісімнадцять, і я з Чернігова. Батьків не пам'ятаю зовсім — мама померла пологами, тато зник ще раніше, навіть прізвище своє не...
Trzydzieści dwa razy wybrałem numer żony tego dnia. Trzydzieści dwa razy patrzyłem na telefon, który leżał na barowym stołku w hotelowej restauracji, migając jej imieniem, i...
O 23:47 na oddziale ratunkowym Szpitala Wojewódzkiego w Kielcach po raz czwarty odezwał się ten sam alarm, a dr Natalia Sowa stała na tych samych nogach...
Мене звати Соломія Гнатівна, мені сімдесят два роки, і живу я на Шевченківській, у Тернополі, у старій двоповерхівці з облупленим ґанком. Все моє життя перевернулося того...
Bazyli miał czternaście lat i lewe oko zaszyte bielmem — od dwóch sezonów już prawie nic nie widział. Ale do pokoju pana Wiktora trafiał bez błądzenia,...
Мар'ян Кульчицький загнав комбайн у сарай останнім із усього кутка — темніло вже о пів на шосту, і руки задубіли навіть у рукавицях. Поле за селом...
Ich hieß nicht immer Markus Feldkamp, der Mann mit dem Aktenkoffer und dem Firmenwagen. An jenem Novemberabend war ich nur ein Kerl mit aufgeplatzter Augenbraue, der...
Jest wpół do siódmej rano, za kuchennym oknem jezioro jeszcze tonie we mgle. Nalewam kawę do termosu, ręka mi drży, i zastanawiam się, czy w ogóle...
La sala del Grand Hotel Bellavista, a Bergamo, era decorata con rami di ulivo e tulle color avorio, e i calici di cristallo riflettevano le luci...
Мене звати Дмитро, мені сорок два, і я тринадцять років керував автомийкою на розі Гната Юри в Тернополі — тим самим боксом, який колись відкрив ще...