Я двадцять три роки працюю санітаркою в приймальному відділенні, і травми у людей похилого віку — то майже щоденна робота, звична до нудоти. Але цю жінку...
У Оксани Мирославівни Ковтун за автомийкою на розі Полтавської й Гоголя минуло одинадцять років. Не за грошима вона рахувала ці роки — за банками кави, які...
Мене звуть Максим Сорока, мені вісімнадцять, і я з Чернігова. Батьків не пам'ятаю зовсім — мама померла пологами, тато зник ще раніше, навіть прізвище своє не...
Мене звати Соломія Гнатівна, мені сімдесят два роки, і живу я на Шевченківській, у Тернополі, у старій двоповерхівці з облупленим ґанком. Все моє життя перевернулося того...
Мар'ян Кульчицький загнав комбайн у сарай останнім із усього кутка — темніло вже о пів на шосту, і руки задубіли навіть у рукавицях. Поле за селом...
Мене звати Дмитро, мені сорок два, і я тринадцять років керував автомийкою на розі Гната Юри в Тернополі — тим самим боксом, який колись відкрив ще...
Я повісила трубку й ще хвилину сиділа з телефоном у руці, дивлячись на екран, де вже нічого не світилося. Дзвонила бухгалтерка з майстерні, Галина Орестівна —...
Оксана, Київ. Місяць тому, в листопадовий ранок, коли Дніпро ніс із собою запах мокрого листя, ми поїхали до притулку. Софійка якраз закінчила перший клас і вже...
Ірина Кравчук почула дитячий плач раніше, ніж побачила обличчя тієї дитини. Не голосний плач. Не такий, від якого дорослі зриваються з місця з пледом, ліками чи...
Рейс 814: як я подала шампанське чоловікові та його коханці Валентина Кравчук застібнула останній ґудзик синього форменого жакета й подивилась на себе в дзеркало службового туалету...