Connect with us

Життя

Не пройшла тест на “ідеальну невістку”, але залишилась дуже щаслива

Published

on

Розповім вам історію зі свого життя. Ми з моїм нареченим Олексієм жили разом 2 роки. Через півтора року спільного життя я отримала від нього пропозицію. Весілля запланували на наступний рік після пропозиції. Так ми планували наскладати потрібну суму та організувати весілля моєї мрії. Я занурена повністю в роботу. І якось мій наречений приходить додому з роботи та невпевнено починає розмову про те, що мама купила йому квитки на море. Це в наші плани взагалі не входило.

Всі кошти ми відкладали на весілля та дуже чітко планували весь бюджет. Я пояснила, що я працюю, в мене дуже багато важливої роботи зараз, тому ніхто мене не відпустить на море. Та й взагалі, такі речі потрібно обговорювати, а не ставити мене перед фактом. «Але ж мама вже купила квитки, я не хочу її ображати. Може тоді я сам поїду?». Я була роздратована та з нервів крикнула, що може їхати куди хоче та з ким хоче.

В той час мій колишній наречений не працював. Тому, мій дочекатись моєї відпустки, або ж медового місяця та поїхати разом. Але ж ні, як можна відмовити мамі. Він завжди був маминим синочком. Не дивлячись на те, що в мене є власна квартира, ми жили у свекрухи. Свою квартиру я здавала в оренду та відкладала ці кошти.

Олексій все-таки поїхав на море. Я вирішила цей час повністю посвятити собі. Зустрітись з подругами, почитати книгу, передивитись улюблені фільми та просто відпочити наодинці. Все було б чудово, якби не свекруха. Суботнім ранком я солодко спала, поки вона не забігла в кімнату з криками «Та скільки ж можна спати! Вставай!».

Я не розуміла, що вона хоче та чого вчепилась. Виявляється, вона вирішила до приїзду любимого синочка зробити сюрприз та переклеїти шпалери. В нашій кімнаті. Вона з самого ранку встала, зібралась, поїхала в магазин, вибрала все на свій смак та просто поставила мене перед фактом. «Тобто, поки Олексій відпочиває на морі, ми з вами маємо переклеїти шпалери тільки для того, щоб порадувати його після приїзду?». «Ну так, а ти не хочеш зробити йому приємно? Він же так зрадіє!».

Тоді в нас почалась справжня сварка. Вона почала кричати, що я нікчемна дружина та не можу навіть постаратись для свого чоловіка. Потім вона крикнула, що він на мене ніколи не одружиться, бо я не пройшла тест на хорошу дружину. «А щоб пройти ваш тест потрібно шпалери переклеїти?».

Свекруха була в ярості. Кинула шпалери на підлогу, пішла гримнувши за собою дверима. Я зібрала свої речі та вирішила на цей час поїхати до батьків в гості. Це було трохи важко, адже вони жили за містом та я кожного дня витрачала по 1,5 години на доїзд до роботи та з роботи. Зате я чудово провела час на свіжому повітрі зі своїми найріднішими людьми.

Через тиждень повернувся Олексій та нашу розмову він почав з претензій. «Ти чого мамі не допомагаєш? Корона впаде чи руки відваляться?». Якось після цієї розмови в мене аж очі відкрилась. Я зрозуміла, що такого життя я не хочу. Навіть вдячна свекрусі, що через неї я зрозуміла це до весілля, а не після. Я приїхала за своїми речима, забрала все, що належить мені та побажала свекрусі успіху. Переїхала у свою квартиру, попрощалась з орендарями та на гроші, які були для весілля зробила собі прекрасний ремонт. Я насолоджувалась спокоєм, а через 2 роки після цього вийшла заміж за коханого чоловіка. І зараз я маю найкращу свекруху на світі! Я дуже рада, що наважилась на такий крок!

 

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

EN20 хвилин ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA32 хвилини ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

PL1 годину ago

Warsztat po teściu, który zabrał zięć Marcina

Nazywam się Marcin Duda, mam trzydzieści sześć lat i przez ostatnie osiem byłem mężem Kasi Woźniak z Bydgoszczy. Piszę "byłem",...

PL1 годину ago

Czterysta osiemdziesiąt złotych na koncie i klucz do warsztatu w kieszeni

Marek Winiarski policzył pieniądze trzy razy, jakby od trzeciego liczenia miało przybyć. Czterysta osiemdziesiąt złotych. Tyle zostało na koncie firmowym...

UA2 години ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA2 години ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA2 години ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

PL2 години ago

Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam

Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.