Цiкаво
Кіт в Південній Кореї 2 роки жив в стіні торгового центру доки його не визволили з цієї пастки!
Коти й кішки часто стають героями різноманітних історій, потрапляють у всілякі неймовірні ситуації, демонструють чудеса живучості й винахідливості. Саме з одним таким героєм цікавої й несподіваної історії ми познайомимо Вас сьогодні!
Youtube.com
Нещодавно в столиці Південної Кореї врятували кота, який два роки провів в стіні торгового центру. Весь цей час тварина підгодовував один зі співробітників магазина, здогадався про походження дивних звуків за стіною. Найдивніше, що за весь цей час хлопець так і не був впевнений, що допомагає коту, який застряг. Тварина була настільки налякана, що його голос не був надто схожий на нявкання. Юнак просто ставив в щілину мисочку з водою і їжею, розуміючи, що життя невільника повністю залежить від нього.
Нарешті, адміністрація вирішила викликати фахівців. Рятувальникам довелося розібрати сходи, щоб дістатися до місця проживання котика. Але сам полонений не поспішав виходити. Він повністю відвик від людей і здичавів, тому не відгукувався на поклик, не приманювався їжею і знаходився в стані максимального стресу.
Youtube.com
Тільки розлом в стельовому покритті допоміг людям витягти кота. Він був абсолютно незадоволений своїм звільненням і поводився агресивно. Небажання перебувати поруч з людьми заважало ветеринарам. Їм навіть довелося вколоти коту снодійне. Огляд показав, що тварина досить здорова.
У нього тільки були проблеми з шерстю через мізерне харчування та надмірно довгі кігті. Після того як кота зводили до грумера, його віддали співробітнику торгового центру, який його підгодовував. Чоловік обіцяв іншим учасникам спецоперації, що тепер у тварини буде справжній будинок.
Джерело: https://lemurov.net/animals/v-koree-spasli-kota-kotoryj-tselyh-2-goda-prozhil-v-stene-torgovogo-tsentra/
Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny
Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...
Nie mieliśmy ich rozdzielać
Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...
Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy
Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...
Warsztat, który zniknął w środę
Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....
Хвіртка у двір
Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...