Connect with us

З життя

Втрата коханого: Як він врятував її з небуття через тиждень

Published

on

Окса з глухим ударом впадає в подушки безпеки, яких вистрілили в останню мить. Вона ледве тримається при свідомості, не в змозі відірвати погляд від людини, яку поховала тиждень тому. Невже це правда? Чи вона вмирає і потрапила в інший світ, де вони знову разом? У голові крутяться спогади — той день, коли їй повідомили страшну звістку, наче повторився, начебто хтось навмисне вернув її до болю, щоб знову пройтися по серцю.

— Ні! — виривається з глотки роздираючий крик, який наповнює всю оселю. — Ви брешете! Цього не може бути! Мій чоловік не міг мене покинути! Він би так не вчинив! Він просто не міг піти!

Вона повільно осідає на підлогу, ледве не втрачаючи свідомість. Не може змиритися з реальністю: як таке сталось з ними, з Ігорем? Адже він був таким молодим, повним життя. Як він міг померти? Їй подзвонив його начальник і сказав, що тромб відірвався раптово, «швидка» навіть не встигла приїхати.

— Нічого не можна було зробити, — говорив він. — Коли приїхали лікарі, Ігор уже був мертвий. — Його слова дзвеніли в голові, як фрази з жахливого фільму, які неможливо стерти.

Що тепер робити? Як жити далі без нього? Без нього вона не могла навіть дихати. Сльози котилися по щоках, але Окса їх не відчувала. Телефон досі був біля вуха, а сама вона дивилася перед собою, нездатна вимовити жодного слова. Хотілося, щоб це виявилося жахливим сном, який от-от закінчиться, і вона прокинеться, забувши цей біль.

У морг її не пустили, і лише на похоронах Окса побачила власнуІ тоді вона зрозуміла — її серце назавжди залишиться з ним, але тепер у ньому живе нова надія, що з кожним днем буде рости й нагадувати про любов’

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − 6 =

Також цікаво:

UA2 хвилини ago

Кіт, якого мало не викреслили з парафії на Куренівці

Отцю Ярославу, який тоді вирішив, що руда Мурка більше не має чого робити коло церкви, хочу розказати те, що вже...

UA2 хвилини ago

Кухня «Джерело», Тернопіль — двадцять хвилин до закриття

Мене звуть Олег Гнатюк, мені сорок один, і я дванадцять років готую на нічній кухні лікарняного кафетерію обласної клінічної лікарні...

UA1 годину ago

Зять на чужому городі: як я «здав в оренду» татову дачу під Житомиром

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я досі не знаю, як пояснити те літо своїй дружині так, щоб вона...

PL1 годину ago

Zwinięty list w misce z owocami przy ulicy Świętokrzyskiej

Kasia, siedemnastoletnia, znalazła to pod płytami winylowymi, w szafie ojca, w mieszkaniu przy ulicy Świętokrzyskiej w Warszawie. Stare pudełko po...

EN1 годину ago

The Envelope in the Drawer

**The Envelope in the Drawer** I've worked at the post office on Elm Street in Rochester for twelve years. It's...

PL1 годину ago

Warsztat po teściu, dwieście tysięcy i klucz, który oddałem inaczej

Nazywam się Dawid, mam trzydzieści cztery lata i przez sześć lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Grunwaldzkiej w Bydgoszczy razem...

EN2 години ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA2 години ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.