Місяць тому помер мій батько. Ми з дружиною поїхали в село, допомогли з організацією похорону, а всі витрати розділили з братом між собою.

Місяць тому помер мій батько. Разом з дружиною ми поїхали в село, щоб допомогти в організації похорону, а всі витрати поділили з братом порівну. Вчора мій брат Микола зателефонував мені з проханням переписати на нього мою частину сільського будинку, його єдиним аргументом було те, що він піклувався про батька останні 3 роки. Я був дуже здивований, адже мій батько отримував понад чотири тисячі гривень пенсії щомісяця, яку витрачав також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно такому старенькому, та ще й у селі? Він сам ходив, усе розумів. Я не дав братові чіткої відповіді, сказав, що обговорю це з дружиною, проте ані я, ані Оксана не хочемо відмовлятися від спадщини.

Коли я вступив до університету, я виїхав з батьківського дому.

Після закінчення навчання залишився у місті, знайшов гарну роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але залишився жити з батьками. Не можу сказати про нього нічого поганого, він добра людина, має гарну дружину, багато років жили з батьками в злагоді, тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам автомобіль, хоч він і був старенький, але ми були незалежні й часто могли відвідувати моїх батьків у селі.

Влітку ми часто туди їздили, допомагали батькам у домашніх справах і в саду. Оксана завжди була поруч з моєю мамою, і всі хотіли її підтримати і бути біля неї. Три роки тому мама померла, саме в той час у мене почалися проблеми на роботі, крім того, ми ще не виплатили весь кредит на квартиру, я знайшов додаткову роботу на вихідних.

У нас не було часу їздити в село. Місяць тому помер мій батько. Разом з дружиною ми поїхали в село, допомогли в організації похорону, а всі витрати поділили з братом навпіл.

Учора Микола, мій брат, зателефонував і попросив переписати на нього мою частку будинку в селі, його єдиним аргументом було те, що він піклувався про батька впродовж останніх 3 років. Я був вражений, адже мій батько отримував понад чотири тисячі гривень пенсії щомісяця, яку витрачав також на потреби онуків, а скільки ж таких грошей потрібно старенькому, ще й у селі.

Він сам ходив, усе розумів. Я не дуже зрозумів, про яку саме опіку йшлося у Миколи. Батьки ніколи не казали, що будинок залишать лише йому, не хочу псувати наші стосунки, але й не розумію, чому маю відмовлятися від того, що мені належить. У мене є кредит, який я повинен виплатити, а наша дитина теж могла б щось отримати від дідусів.

Тепер з Оксаною ми не знаємо, як вчинити, я не дав братові чіткої відповіді, сказав лише, що мушу обговорити це з дружиною.

Як вирішити це питання, не зруйнувавши при цьому стосунки в нашій родині?