Моя свекруха виховала ідеального сина, але не чоловіка.

Вибачте, але не дивлячись на мої найщиріші наміри, я не можу називати свою свекруху мамою. Коли я виходила заміж, саме цього я хотіла, була така щаслива, коли Олег зробив мені пропозицію, але тоді я зовсім інакше уявляла собі наше подружнє життя. Дуже хотіла вийти заміж, любити і бути коханою. З заздрістю дивилася на щасливі шлюби своїх подруг, слухала їхні історії про те, як добре їм живеться у стосунках, що сповнені любові та взаємної турботи.

Мріяла про сім’ю, в якій чоловік буде моїм лицарем, моєю підтримкою і прихистком, а наші діти ростимуть у щасливій оселі, оточеній любов’ю. Дуже прагнула бути ніжною, люблячою дружиною і давати моєму чоловікові все, що в моїй силі.

Коли вперше побачила його ставлення до свекрухи, подумала, що вона виховала його саме такою людиною, якою я мріяла. Під час нашої розмови, що відбулася відразу перед весіллям, мати мого чоловіка сказала слова, які завжди лишаться в моїй пам’яті: «Моя дорога, у житті мого сина завжди була тільки одна жінка. Запам’ятай, ніколи не буде важливішої за мене». Тоді я не до кінця зрозуміла сенс її слів, але з часом, на жаль, усвідомила, що вона мала на увазі.

На самому початку нашого шлюбу мене не турбувало, що мій чоловік піклується про маму, навіть захоплювало, як добре його виховали і якою сильною була його зв’язок з матір’ю. З часом почало непокоїти, що він ніколи не відмовляв мамі. Виконував її найнеймовірніші прохання, йшов з дому о п’ятій ранку, бо мама подзвонила, що хоче свіжої здоби, або бігав містом у пошуках дешевших аналогів ліків, щоб мама не витратила кілька гривень більше. Якщо вона дзвонила, що у неї двері скриплять, він одягався та йшов не сказавши мені слова. У нашій оселі двері також вимагали ремонту, але його це не цікавило, важлива була тільки мати, а я ставала невидимою для нього.

Якось, коли Олег приїхав за мною після роботи, вона подзвонила із докорами, що я бездушна й лінива дівчина. Я використовую свого чоловіка, замість дозволити йому відпочити. Зрозуміло, я могла б повернутися додому поїздом або автобусом, але зовсім не бачила нічого поганого в своїй поведінці. Адже Олег мій чоловік, і це я повинна бути для нього найважливішою жінкою у житті.

Наступного дня я хотіла поговорити з чоловіком про ситуацію, що склалася, але, як завжди, він не бачив жодної проблеми. Відразу після нашої розмови зателефонувала свекруха, захотівши на дачу подихати свіжим повітрям, і мій коханий сказав лише, що це його мама, і він не може їй відмовити.

Олег чудовий син, але ніколи не повинен був ставати чоловіком будь-якої жінки, бо ніхто не витримав би такого відношення. Мама Олега не вагалася дзвонити посеред ночі, ділячись поганим самопочуттям та безсонням, егоїстично не зважаючи на те, що нам потрібно спати і вставати на роботу вранці. Що зробив мій чоловік? Викликав таксі, бо ввечері випив кілька келихів, і поїхав дізнатися, чому мама не може заснути. Замість подякувати, вона нагримала на нього, щоб не дозволяв собі вечірні випивання, адже мати в будь-який момент може потребувати допомоги.

Звісно, він може стриматися від будь-чого, не тільки від алкоголю, але чи не має мій чоловік права на нормальне життя лише тому, що він син такої вимогливої і ревної жінки? Моя свекруха руйнує наш шлюб, вважаючи, що її син досі належить їй, а я просто дружина, хоча повинна бути для нього номером один.

Дякувати Богу, у нас немає дітей. Бо вони б одразу помітили, що не можуть розраховувати на татка, бо бабуся має пріоритет. Після років принижень і буття другою, я впала в депресію, проте навіть у такій ситуації не мала від чоловіка підтримки і турботи. Найбільш розуміння виявила моя подруга, зрозумівши, яка це підступна хвороба. Тоді я так дуже сподівалася на хоча б кілька слів підтримки, співчуття і розуміння з боку коханого, але натомість він знову занурився в роботу на маминому городі.

Так, я визнаю, що програла, не могла стати для нього тим, чим була для нього мама, хоча дуже старалася. Шкода, що всі мої зусилля залишилися непоміченими Олегом. Він дійсно закоханий в одну жінку — у свою матір. Ті слова любові, які він мені виголошував, були звичайною формальністю, договором між нареченою та нареченим.

Я ніколи не прагнула ідеалу, бо вони не існують, я хотіла щирого почуття. Хороший чоловік не обов’язково має, як Олег, наводити лад у шафках від лінійки, в ідеальному кольоровому порядку. Може, сходити з друзями на пиво і повернутися додому після півночі, але не мій чоловік, він був вихований на ідеального сина.

Дуже рада, що нарешті зрозуміла, що мій чоловік ніколи не стане таким чоловіком, про якого я мріяла. У нас немає дітей, бо він боявся, що обов’язки вдома поглинуть його і не буде мати достатньо часу для мами.

Олег піклувався про маму, як ні про кого на світі, я прийняла факт, що ніколи не виграю. Я вирішила, що матиму чоловіка, якого покохаю всім серцем, і для якого я теж буду найважливішою. Я завагітніла і чекаю на свого маленького принца, для якого буду цілим світом, який буде мене любити і потребувати.

Я поклялася собі, що виховаю свого сина справжнім, відповідальним чоловіком, який колись створить власну сім’ю і зробить свою дружину щасливою.