Connect with us

З життя

Жорстокість насмішок над жителями села!

Published

on

Жорстоко насміхатися з людей з села!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтером в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене на кілька років назад, коли я складала вступні іспити, а потім і сесії.

Ніколи не забуду, як з мене глузували інші дівчата — витончені, модні, з макіяжем, пихаті.

А я — бідна сільська дівчина, яка боялася не встигнути на ранковий поїзд, не розгубитися в трамваях і автобусах і не спізнитися на іспити. Мені було байдуже, що я одягну і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Завжди дивилися зверхньо, сміялися з моїх єдиних закритих черевиків, які взувала взимку.

село

Не важливо, звідки ти родом, а яка ти людина

Минаючи мене, коли я стояла замерзла, дихала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку нікуди мене не запрошували, а потім почали робити все навпаки.

Завжди звали попити кави з ними або “щось перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і я, хоч-не-хоч, відмовлюся.

Глузування та образи інших зблизили мене з Стефаном, який, як і я, був з глибокої провінції, бідний, немодний колега, який рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося друзями. Ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, аби бути ближче до батьків і допомагати їм.

Я мусила влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе поруч, самостійно виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці переживання

Нещодавно одна з моїх колишніх колег з’явилася на моєму новому робочому місці. Вона була пихата і нахабна, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, зовсім неправильні, а ще гірше, що вони можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота, та слів не вистачило.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона затихла.

Дуже хотіла їй відплатити за глузування й приниження, які вона зі своїми подругами завдала мені, але не змогла.

Вирішила, що їй досить було приниження і великого апломбу.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, себе зламати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × чотири =

Також цікаво:

PL31 хвилина ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

CZ32 хвилини ago

Jak jsem odešel od čtrnácti dětí a vrátil se k zamčeným dveřím

Jmenuju se Pavel Kadlec a bylo mi čtyřicet tři, když moje žena Jitka řekla, že je těhotná. Ne poprvé. Čtrnáctý...

DE2 години ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL3 години ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL3 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ3 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL3 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ4 години ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...