З життя
Перед розлученням сама займалася дитиною, але згодом шукала няню. Знайшла нею свою свекруху.
Перед розлученням вона сама доглядала за дитиною, проте пізніше шукала няню. Знайшла її в особі своєї свекрухи. Спочатку запитала її, чи вона не знає когось, хто міг би допомогти, але та запропонувала себе за певну плату. Її зарплата невелика, тож вона мусить заощаджувати.
На роботі у мене є колега, яка живе скромно. Не приділяє уваги собі, не ходить до косметолога. Завжди думаю, куди йде її зарплата. Вона працює, живе з батьками, не має кредиту на житло, як інші, а її дитиною опікується колишня свекруха, а ще й отримує аліменти.
Як з’ясувалося, Оксана змушена платити батькам за кімнату, а свекрусі за догляд за дитиною, я просто дивуюся, як так можна жити…
Півроку тому, коли Оксана почала працювати у нас, ми потоваришували. Вже за короткий час з’ясувалося, що у нас багато спільного: спільні інтереси, діти одного віку.
Оксана одразу розповіла мені, що розлучилася з чоловіком і проживає з батьками. Її батьки – забезпечені люди, їм за п’ятдесят, обидва мають добрі посади. Вони збудували будинок за містом, а кожні канікули проводять за кордоном. Після повернення дочки додому вони дали їй одну кімнату для проживання.
Думала, що жити можна безкоштовно, але з самого початку вони брали з неї гроші. Жінка радіє хоча б тому, що це батьки, а не чужі люди, для дитини так краще.
Вони виділили їй окрему полицю в холодильнику, не користується речами батьків, іноді лише пригощають дитину фруктами.
Не розумію, як так можна поводитися, тим паче Оксана після відходу чоловіка не мала нічого, тому в перші місяці у неї був у батьків борг.
Перед розлученням вона сама доглядала за дитиною, але потім шукала няню. Знайшла її в особі своєї свекрухи. Спочатку запитала її, чи вона не знає когось для допомоги, але та запропонувала себе, звісно ж, за плату. Оксані цей план цілком сподобався, оскільки жінка знає онука, знає, що йому подобається, а що ні, що можна, а чого робити не слід. Вона відповідальна. Тож Оксана погодилася, і коли є потреба, свекруха доглядає за малим.
Все було б гаразд, якби не фінансові труднощі Оксани. Вона не має грошей, аби насолоджуватися життям, не кажучи вже про якісь радощі для себе.
Я не розумію, як батьки можуть так ставитися до власної дитини…
Тиха вода під високим мостом
Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...
Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни
Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...
Мама Антона, а не суперприз
Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...
Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam
Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...
Sto pięćdziesiąt złotych Magdaleny Sikory
Pod Krakowem, na starym trakcie w stronę Zakopanego, kelner ratuje bogacza po wypadku — a potem odkrywa, że dyrektorka hotelu,...
Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny
Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...
Nie mieliśmy ich rozdzielać
Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...
Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy
Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...