Як жадібність затьмарила його і зруйнувала все

Жадоба засліпила його і зруйнувала все

Ми були нерозлучні
Від дитинства я був дуже близький зі своїм двоюрідним братом Остапом.

Ми зростали разом, як брати, ділили радість і горе, потрапляли у халепи, вчилися, мріяли.

Коли його батьки розлучилися, а мама пішла з іншим чоловіком, Остап залишився з батьком.

Той пив, зривалося на сина, міг вдарити, принизити.

Я, хоч і був молодший, завжди стояв за нього.

Зрештою, ми вдвох втекли від цього жаху – відремонтували старе горище в будинку його бабусі і поселилися там.

Це був наш прихисток.

Ми думали, що тепер все буде тільки краще.

Але тоді я ще не знав, що жадоба здатна зруйнувати людину.

Він заздрив навіть мені
Коли я поступив до університету, Остап уже працював.

Але, побачивши, що я будую своє життя, він теж вирішив переїхати до міста і залишитися поруч.

Ми знову жили разом, знову все ділили.

Я підробляв охоронцем, щоб сплачувати за навчання, а він сердився – мовляв, його не беруть на нормальну роботу, бо немає диплома.

Я вмовляв його вчитися – хай навіть заочно, але він не хотів.

Але заздрити почав.

Він став помічати, скільки у мене грошей, який одяг я купую, куди ходжу.

І в ньому закипіла заздрість.

Жадоба штовхнула його на дно
Остап захотів мати стільки ж, скільки і я.

Та не навчанням чи роботою.

Він зв’язався з місцевою бандою – ті займалися брудними справами, але добре заробляли.

Я знав, що він розумів, що робить.

Але бажання бути кращим за мене і мати більше засліпило його.

І ось одного разу я купив машину.

Це була моя перша серйозна покупка, чесно зароблена.

Я запросив його за компанію – просто поїхати, подивитися.

Але він не зміг приховати люті.

Я бачив ненависть в його очах.

Йому було нестерпно усвідомлювати, що я йду вперед, а він стоїть на місці.

Того ж дня він взяв кредит і купив розвалюху, яка не прослужила й місяця.

Він перетворився на людину, одержиму жадобою.

Фінал був передбачуваний
Він перестав думати про друзів, сім’ю, себе.

Йому потрібно було більше, більше, ще більше.

Він продавав дружбу, зраджував тих, хто його підтримував, сварився з рідними.

Він бачив у людях не людей, а конкурентів.

Він зруйнував себе сам.

Тепер він зовсім один.

Один, як розбите авто, залишене на узбіччі.

Як гонщик, який не дійшов до фінішу.

Жадоба все змітає.

Тільки от в кінці цієї гонки не буває переможців.