​Усе повертається: Чоловік подав на розлучення і повернувся до колишньої!

В житті все повертається… Чоловік подав на розлучення і повернувся до своєї колишньої!​

Я вважала себе майстром в грі під назвою кохання. Але життя піднесло мені жорстокий урок: кожна дія має наслідки, і рано чи пізно доведеться розраховуватись по рахунках.​

Вийшла заміж у 25 років — не надто рано, але й не пізно. Бажання уникнути повернення в рідне провінційне містечко, де кожен крок на видноті, підштовхнуло мене залишитися в Києві. Тут я могла насолоджуватися анонімністю, про яку давно мріяла.​

Хлопець подруги…

Йдеться про Сергія. Високий, кароокий, він був хлопцем моєї шкільної подруги Олі. Але це лише розпалювало в мені азарт завоювати його. Сергій, схоже, також не був проти флірту за спиною Олі.​

Так, граючись, ми почали зустрічатися, поки він ще був з Олею. Я не обмежувала себе в знайомствах і не приховувала цього. Сергій знав, що не єдиний в моєму житті, але він теж не був вільним, так?​

Одного разу Сергій побачив, як я виходжу з машини іншого чоловіка. Дочекавшись, поки той поїде, він підійшов до мене і сказав, що нам потрібно поговорити. Він заявив, що не хоче ділити мене з іншими, що не може уявити себе з іншою жінкою, окрім мене. Запропонував розлучитися з Олею і почати спільне життя зі мною. Ідея мені сподобалася, особливо тому, що це розв’язувало питання житла і давало можливість дошкулити надмінній Олі.​

Ми стали жити разом, але через кілька тижнів мені стало нудно; хотілося різноманіття і гострих відчуттів. Я усвідомила це, коли випадково зустріла Ігоря — одного з колишніх хлопців, з яким у нас були веселі часи. Ми пішли випити кави, розслабилися і опинилися в його квартирі. Це було весело і свіжо. Через два тижні ми це повторили, і так почали зустрічатися для задоволення, без зобов’язань.​

Поступово я повернулася до попереднього способу життя, зустрічаючись з різними чоловіками. У результаті я пішла від Сергія, залишивши записку: «Я більше не хочу жити разом». Просто і без пояснень.​

Несподіваний поворот…

Через місяць я дізналася, що вагітна. Злякавшись, я повернулася до Сергія. Дізнавшись про вагітність, він запропонував шлюб. Я погодилася, не відчуваючи шаленої любові, але вважаючи це найправильнішим і легким рішенням. До того ж, це дозволяло уникнути повернення в нудне провінційне містечко.​

Минув рік після народження сина, і я знову завагітніла — ще один хлопчик. Турбота про двох маленьких дітей та ведення господарства забирали весь час. Сергій багато працював, був амбітний і часто затримувався допізна. Можливо, він просто не поспішав додому до роздратованої дружини і галасливих дітей. Я не була приємною компанією: втомлена, роздратована, без вільної хвилини. Чекала повернення Сергія, щоб почати скаржитися.​

Але… довелося розплатитися.

Можливо, ви запитаєте, хто батько мого старшого сина. Сергій чи хтось із моїх колишніх? Я вважала це неважливим. Може бути, Сергій, а може, і ні. Казала собі: «Усі роблять помилки, я була молодою, це ненавмисно…»​

Досі не знаю, хто батько мого старшого сина, і навряд чи коли-небудь дізнаюся. Усі вірять, що це Сергій — і він сам, і син, і наші близькі.​

Але чи має це значення, якщо Сергій все одно перестав дбати про дітей? Не тому, що сумнівався в їхньому батьківстві. Якось увечері, коли дітям було 4 і 2 роки, я повернулася додому і знайшла записку: «Я подав на розлучення. Між нами нічого не виходить».​

Ми розлучилися. Тепер я сама виховую дітей. Сергій виплачує аліменти, яких ледве вистачає. Принаймні, він залишив нам квартиру — жити в ній, поки діти не досягнуть повноліття.​

А Сергій все ж одружився… на Олі. І тепер вони чекають на первістка.