Connect with us

З життя

Жалею, что забрала маму к себе: нет пути назад и стыдно перед друзьями.

Published

on

Изложу свою историю на бумаге, это будто тяжелая гиря на душе. Мне нужен совет — мудрый, разумный, чтобы понять, как выбраться из этого болота, в которое я сама себя завела.

У каждого из нас свои проблемы и испытания. Нужно учиться не осуждать, а протягивать руку помощи тем, кто тонет в отчаянии и не видит выхода. Ведь никто не застрахован от подобного — сегодня судишь, а завтра сам в ловушке судьбы окажешься.

Я забрала к себе маму. Ей уже 80, жила она раньше в деревне под Псковом в старом доме с покосившейся крышей. Здоровье её оставляло желать лучшего, ноги отказывали, руки дрожали. Я видела, как она чахнет одна, и решила перевести её в городскую квартиру. Но я не представляла, какой груз взваливаю на себя, как это кардинально изменит мою жизнь.

Изначально всё было гладко. Мама жила у меня в Новгороде, в трёхкомнатной квартире, стараясь держать порядок. Она не вмешивалась в мои дела, не шумела, сидела в своей комнате, которую я обустроила с заботой. Я создала для неё комфорт: мягкая кровать, тёплый плед, маленький телевизор. Ей нужно было выходить только в ванную и на кухню — старалась окружить её заботой. Следила за её питанием, готовила здоровую пищу: без жиров, с минимальным количеством соли, всё на пару. Лекарства покупала сама, на свою зарплату. Пенсия у неё — слёзы, не деньги.

Но через несколько месяцев всё пошло наперекосяк. Маме наскучила городская жизнь — однообразная и серая, как бетонные стены. Она начала устанавливать свои порядки, цепляться по пустякам, раздувать ссоры. То я пыль вовремя не убрала, то суп не так сварила, то любимый чай не купила. Всё было не так, всё раздражало. Потом начались манипуляции — давила на жалость, вздыхала, что в деревне её жизнь была лучше, чем в моей «тюрьме». Её слова резали, как нож, но я молчала, сдерживалась.

Моя выдержка истощилась. Я устала от упрёков и её недовольства. Начала принимать успокоительные, а после работы стояла у подъезда, не решаясь зайти домой. Там меня ждёт battlefield — поле боя, где каждый день проигрываю. Моя жизнь превратилась в кошмар без выхода.

Вернуть маму в деревню невозможно. Она там не выживет — дом полуразрушенный, условий никаких. И как её отправлю, бросив? Что скажут знакомые? Их осуждающие взгляды, шёпот за спиной: «Дочь бросила мать… Позор!» Мне стыдно даже думать об этом, стыдно перед людьми и собой. Но сил нет.

Ситуация — как тугой узел, который я не могу развязать. Я истощена, опустошена, растеряна. Как жить с ней под одной крышей? Как справиться с её упрямством и обидами? Как её успокоить, не потеряв себя? Я в тупике, и каждый день становлюсь всё более безнадёжной.

Бывали ли у вас такие истории? Как вы уживались со стариками, чьи характеры — как острые камни? Как не сойти с ума, когда родной человек становится самым тяжёлым испытанием? Поделитесь — мне нужен свет в этом тёмном туннеле.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + 19 =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

«Моя машина — мої правила, і я вирішую, кому її давати!» — сказала свекруха

«Авто моє, і сама вирішую, кому його давати!» — оголосила свекруха. Ми з чоловіком, Олегом, молода сім’я, нашому шлюбу всього...

З життя36 хвилин ago

«Моє авто – мої правила: кому і коли давати вирішую я!»

«Це моя машина, і я сама вирішую, кому її давати!» — оголосила свекруха. Ми з чороловіком, Олегом, молода сім’я, нашому...

З життя42 хвилини ago

«Дякую, чарівнице, що у мене з’явився батько»: як моя племінниця знайшла родину після років розлуки

«Дякую, феєчко, що у мене з’явився тато»: як моя племінниця знайшли рідну людину після років розлуки — Мамо, а коли...

З життя42 хвилини ago

Мені неприємно дивитися на тебе такою: чоловік пішов спати в іншу кімнату, доки я не ‘приведу себе в порядок’

«Мені огидно дивитися на тебе в такому вигляді» — чоловік пішов спати в іншу кімнату, поки я не «приведу себе...

З життя2 години ago

Заберіть мені дитинство назад!” — наполягала сестра після восьми років відсутності…

«Віддайте мені моїх дітей!» — вимогла сестра, якої не було вісім років… Буває, що доля змушує стати батьком раніше, ніж...

З життя2 години ago

У нас же дитина: як невістка прагнула витіснити родича з його кімнати

Ця історія трапилася з моїм другом, з яким ми разом вчилися у університеті. Його звуть Олексій, йому лише двадцять два,...

З життя2 години ago

Моя мама віддала собаку в притулок без мого відома: «Чому б просто не завести дитину?»

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перевести подих і поїхали у невеличку відпустку в Карпати...

З життя2 години ago

Їй ніхто не потрібен: історія жінки без сімейних цінностей

Та от невістка — нікому не потрібна, навіть власна дитина! — історія жінки, яка зроду не розуміла, що таке родина....