Випробування жадібності

**Випробування на жадібність**

— Значить, вирішив влаштувати Олені випробування? — з усмішкою запитав у Михайла його друг. — Правильно! А то знову натрапиш на мисливицю за статками, якій важливі не ти, а кількість нулів на твоєму рахунку.

— Не нагадуй, — скривився хлопець. Остання його дівчина саме такою й виявилась! Витягла з нього купу грошей! Добре хоча б, що він не запізно помітив і встиг позбутись такого тягара. — Оленка наче проста дівчина, не з тих, що зірки з неба хапають. Але перестрахуватись не завадить! Пройде перевірку — отримає найрозкішніше весілля й солодке життя, повне магазинів, салонів краси та курортів.

Михайло продумав усе до дрібниць! Він орендував маленьку квартирку (на його думку — справжню комору), узяв напрокат вітчизняний автомобіль, хоч йому аж гидко було на нього дивитись, придбав одяг, який носить половина країни. Одним словом, намагався виглядати звичайним хлопцем, щоб у дівчини навіть тіні підозри не виникло. Хоч де-не-де він помилявся, але Олена або не помічала, або робила вигляд, що не помічає.

— Оленка думає, що я працюю звичайним менеджером і збираю гроші на перший внесок за іпотеку, — при цих словах друзі одночасно реготали. Михайло міг би зараз купити собі пентхауз у центрі Києва. Добре бути сином багатих батьків! — І так, вона впевнена, що я сирота.

— Ну ти й видав! Як ти досі не проколовся? Ти ж не маєш уявлення, як живуть звичайні люди! З дитинства — особистий водій, найкращі приватні школи, куча прислуги…

— Узяв собі в порадники хлопця з охорони. За невелику винагороду він мені все пояснив, — Михайло глянув на годинник і підвівся. — Гаразд, мені час переодягатись і їхати по Олену. Обіцяв сьогодні зустріти її після університету. Може, зайдемо кудись по дорозі.

— Дивись, не отруйся, — зі смішком відмахнувся друг. — Ти до такої їжі явно не звик.

———————————

Михайло нетерпляче чекав дівчину, стиснувши в руках найдешевший букет із кіоску. Для нього ця сума була такою дрібницею, що він звик витрачати більше на каву. Але треба було тримати образ економного хлопця, тож він стерпів зневажливий погляд продавщиці й навіть нічого їй не відповів.

Ось і Олена йде. Чомусь сьогодні на дівчині не було обличчя! Бліда, як крейда, ні на кого не дивиться. Та вона майже плаче!

— Що трапилось? — тривожно запитав хлопець. Невже її хтось образив? — Оленко, що таке?

Михайло притягнув до себе схлипуючу дівчину й був геть розгублений. А потім згадав, що Олена розповідала про хворобу батька. Можливо, все виявилось серйозніше, ніж спершу казали лікарі.

— Щось із татом? — дівчина лише кивнула, не спромігшись вимовити й слова. — Так, підемо в кафе. Там зможемо поговорити.

Виявилось, він був правий — справа була в батькові. Чоловікові потрібна була операція, не найскладніша, але його вік ускладнював ситуацію. І лікар прямо сказав, що шанси пацієнта значно зростуть, якщо передати йому певну суму.

— Сто тисяч! Сто! — дівчина була переповнена емоціями й навіть не помітила миттєву усмішку Михайла. Він за один вечер у ресторані спокійно витрачав таку суму. — А де нам тепер взяти стільки? Усе йде на ліки!

— Я б із задоволенням допоміг, але зараз не можу зняти гроші з депозиту — надто багато втрачу, — хлопець намагався виглядати стурбованим. — І взагалі, ти впевнена, що треба платити?

— Звісно, — витерла сльози дівчина. — Здоров’я тата дорожче за будь-які гроші!

— А ти подумай, — підступно почав Михайло, — якщо ви зараз заплатите, то потім до твого батька жодна медсестра і підходити не схоче! Подайте скаргу до міністерства! Не можна дозволяти цим людям наживатись на чужому горі!

— Ми нічого не доведемо, а тато може не вилізти!

Олена швидко зрозуміла, що допомоги від хлопця не варта чекати. Не те щоб вона очікувала від нього чогось… Вона знала, що не має права нічого просити. А ще вона знала, що Михайло бреше. Гроші в нього були — вона не раз бачила в його гаманці великі купюри.

Що ж, залишається останній варіант. Батька без операції вона не залишить! Навіть якщо заради цього доведеться піти з університету! І хоч вона вже на четвертому курсі і жодної трійки в заліковці.

Родина — найважливіша.

———————————

Три тижні потому.

У Олени сьогодні був чудовий настрій. Батько йшов на одужання, а вона сама знайшла дуже непогану роботу. Вона обов’язково здобуде освіту, трохи пізніше, але здобуде! Позбавляти себе майбутнього дівчина не збиралась.

До того ж Михайло написав, що чекає її сюрприз. Цікаво, що це буде? Олена гадала.

Але незабаром її настрій впав нижче нуля…

— Ти пройшла випробування, — хлопець був одягнений у брендовий одяг, на зап’ясті блищали дорогі годинники, а машина позаду викликала захоплені погляди переОлена розвернулася й пішла, навіть не озирнувшись на блискучу коробочку, що лежала на асфальті.