Я тут головна: як візити свекрухи втомлюють мене

Кожен її приїзд для мене — як буря, після якої лишається безлад, а я ще тиждень не можу прийти до тями. Ні, я не перебільшую. Моя свекруха — жінка з залізною впевненістю, що тільки її думка правильна, а її методи — єдині вірні. І кожен її візит перетворює наш дім на поле бою. Але найобурливіше — вона вважає, що я зобов’язана їй за це дякувати.

Почну з того, що живемо ми з чоловіком у квартирці, яка дісталася мені від бабусі. Вона була старою, потребувала ремонту, але ми вклали в неї душу: замінили вікна, поклеїли шпалери, привезли нові меблі та техніку. І ось, коли квартира нарешті почала набувати затишку, коли ми все робили на свій смак — раптом нагрянула свекруха.

Ми намагалися ввічливо відмовити: мовляв, зараз ремонт, пил, не до гостей. Але вона наполегливо сіла у поїзд і приїхала. І вже першого дня влаштувала сюрприз. Пішла до магазину, купила, Боже прости, шпалери з гігантськими трояндами — ніби з серіалу про дев’яності — і сама, без запитань, поклеїла одну зі стін у вітальні. При тому, що ми навіть не планували там робити ремонт! Хотіли спочатку закінчити ванну, все було поступово. А вона взяла та все переробила на свій лад.

Коли ми повернулися з роботи й побачили це… у мене, чесно, підкосились ноги. Ледь стримала сльози. Чоловік увечір мене заспокоював. А вранці свекруха, наче ні в чому не бувало, звинуватила мене у невдячності. Мовляв, вона старалася, а я «смію носом крутити». Наступного дня вона поїхала, ображена. Чоловік потім сам все переробив і навіть зумів обміняти шпалери в магазині.

Здавалося б, зроби висновки й більше не лізь. Та не тут-то було. Щойно ми закінчили ремонт, вона знову приїхала. І знову почалося… Тепер їй не сподобалося, як у нас розкладені речі. Вона висипала всі наші з чоловіком речі з шафи на підлогу й почала їх «по-людськи» складати. Я була в шоці. Коли справа дійшла до моєї нижньої білизни — у мене не було слів. Вона ще й моралі читала:

— Кружевна білизна — це вульг— Білизна має бути виключно бавовняна, без зайвих витівок!