Як серіал зруйнував мою родину: ти ж казав, що вони не схожі на тебе

— Він же зовсім на мене не схожий! — вигукнув з екрану герой дешевого серіалу. — Ти що, сліпий? Це ж твоя копія!

Володимир напружено посміхнувся й глянув на дружину. Адже це вона запропонувала провести вечір із чаєм та серіалом. Якби хтось тоді сказав, що саме ця «мильна опера» розіб’є його сім’ю, він би просто розсміявся.

— А я, між іншим, його розумію, — холодно зауважив Володимир, не відводячи погляду від телевізора. — Мої сини теж зовсім на мене не схожі. Жоден. Усі троє — твої копи. Може, і мені варто зробити тест ДНК?

— Дуже смішно, — скривилася Оксана. — Ще що надумаєш?

— Я серйозно. Мені все розповіли. Я знаю, що діти — не мої.

— Ти що несеш?! Хто тобі таке сказав?!

— Одна людина. Колега. Він просто подивився на наше фото і запитав: «Ти впевнений, що вони твої?» І знаєш, я раптом зрозумів, що ні. Не схожі. Ні обличчям, ні вдачею.

Оксана зблідла. Її серце стиснулося від болю, образи й паніки. Стільки років разом. Стільки років плече до плеча — лиха, радощі, хвороби, іспити, пологи. А він… Він просто подивився на фото й повірив сторонньому.

— Ти справді думаєш, що я двадцять років обманювала тебе? Ти думаєш, я могла б підсунути тобі чужих дітей?! Ти при здоровому глузді?!

— Годі вдавати! Ти ж сама бачиш! Вони всі — твої копії! А я для них хто — дядько?

— Хто вона? — раптом запитала Оксана льодяним тоном. — Ця жінка, яка тобі таке в голову вклала?

— До чого тут жінка? Це чоловік! Колега! Він сам через це проходив.

— Звісно. А ти — як хлопчисько. Перший же вітер — і здуло. Розлучаємось?

— Розлучаємося, — спокійно сказав він. — Я хочу зробити тест. Якщо виявиться, що жоден із них не мій — крапка. Нехай у графі «батько» стоїть прочерк.

Діти, дізнавшись, що батько сумнівається у їхній спорідненості, перестали з ним розмовляти. Старший, якому виповнилося вісімнадцять, заявив, що більше ніколи не назве його татом. А молодший, якому лише п’ять, просто дивився на нього з нерозумінням і питав: «Тату, ти що, образився?»

Сім’я розпадалася. Друзі, родичі, колеги були шоковані. Оксана була в розпачі, Володимир — упертий і глухий до будь-яких аргументів. А причина? Дівчина на ім’я Марійка, новенька на роботі, молода, амбітна, з білосніжною усмішкою й манірами мисливця.

— Не зрозумій неправильно, — шепотіла вона Володимиру за чашкою кави. — Просто дивно, що діти нічого не успадкували від тебе. Ні рис, ні характеру. А таке буває…

Спочатку він злиВолодимир вийшов на поріг колишнього дому, але двері так і не відчинилися.