Саме цього мені бракувало…

Тьфу на тебе, ще й цього не вистачало…

Оксана жила сама. Дітей у неї з чоловіком так і не було. Спочатку сподівалися, намагалися, потім вирішили взяти дитину з інтернату. Вона вирішила, а чоловіка це мало хвилювало. Йому все було добре. Мабуть, Оксана занадто довго готувалася до такого кроку, вагалася, думала, а час ішов, і після сорока вона сама відмовилася від цієї ідеї. Злякалася, якщо чесно.

Чоловік полюбляв туризм, походи з наметами, пісні біля багаття. Треба віддати йому належне – грав на гітарі влучно. Товариський, любив вечірки, компанії.

У молодості Оксані теж подобалось таке життя. Але з віком їй стало набридати. Надокучило що вихідні проходити з рюкзаком, повертатися в неділю ввечері, вмитися – і в понеділок на роботу, з комариними укусами, обвітреним обличчям і недоглянутими нігтями. Хотілося провалятись у ліжку, прийняти гарячий душ, а не митися у холодній річці чи брудному ставку. Скористатися зручним туалетом, а не підставляти оголену спину комарам.

Від вражень теж можна втомитися, якщо їх забагато. Почало часто лягати на спину, боліли суглоби від навантажень. І вона перестала ходити з чоловіком у походи.

Він проявив солідарність, теж пропустив пару разів. Але вона бачила – йому нудно, не всиджується на місці. І переконала його йти без неї. Він зрадів.

— Навіщо чоловіка одного відпустила? Пам’ятай моє слово, якась причепиться. Нічого, з часом б заспокоївся, — лаяла її подруга.

— У молодості не причепилася, тепер навряд.

— Даремно ти так. Чоловік — не жінка, у будь-якому віці в ціні, — похитала головою подруга.

— І що? Пропонуєш іти з ним, щоб не зрадив з кимось? Попри біль? Оце вже ні. Якщо захоче зрадити, то й вдома знайде спосіб. Для цього не обов’язково в похід іти. До того ж, у нас своя компанія.

— Ну-ну, — промовила подруга.

Більше чоловік Оксану з собою не кликав. Ходив сам. Якось непомітно вони почали віддалятися. Зникли спільні теми. Але нічого дивного вона не помічала.

Але одного разу він повернувся додому задумливий, розгублений.

— Розкажи, куди цього разу ходили? — запитала вона, підігріваючи борщ.

— Старим маршрутом, ти була. Нові люди були з нами.

— А фото? Покажеш, що на— Так, старим же маршрутом, — відповів чоловік, опустивши очі в тарілку, і Оксана зрозуміла, що сталося те, про що попереджала подруга.