Connect with us

З життя

Дивні ілюзії

Published

on

**Обман**

Долі у людей різні. Комусь пощастить із молодості знайти ту саму любов на все життя. А хтось зустрічає її вже після зрад, розлучень, коли здавалося б, надії на щастя не лишилося.

Юрій був із останніх. Із майбутньою дружиною він познайомився ще в інституті. Гарненька й скромна Оксана приїхала вчитися з невеликого провінційного містечка. Вона відразу сподобалася Юрі. Сам же він був звичайним хлопцем, нічим особливим не вирізнявся. Оксана довго не відповідала йому взаємністю.

Але на останньому курсі, коли багато студентів вже знайшли собі пари, а дехто навіть встиг одружитися й завести дітей, Оксана раптом звернула на Юрія увагу. Він був на сьомому небі від щастя й, звісно, майже одразу зробив їй пропозицію. На його радість, вона погодилася.

Мати Юрія розуміла: дівчині не хотілося повертатися в провінцію. Шлюб із сином давав їй прописку у великому обласному центрі, велику квартиру в самому серці міста та гарну роботу. Але, бачачи, як син щасливий, вирішила не руйнувати його ілюзій.

Весілля влаштували одразу після отримання дипломів. У заміському ресторані зібралася купа народу, переважно студентська братія. Лише батьки нареченої не приїхали.

Оксана пояснила, що батько хворий, прикутий до ліжка, а мати не може його покинути. На подальші розпитання вона відповідала неохоче, а на очах блищали сльози. Родичі Юрія вирішили не зайвий раз турбувати дівчину. Від допомоги вона теж відмовлялася.

“Куди тільки мама тата не возила. Ніхто не зміг йому допомогти”, — казала вона, і очі її темніли від горя.

Батьки Юрія всіляко намагалися замінити Оксані рідних. Жили всі разом дружно та щасливо. Незабаром Оксана завагітніла. На роботу влаштовуватися не стала — грошей вистачало, до того ж скоро у декрет. А там, дивись, і друга дитина підоспіє. Через дев’ять місяціОдружившись, Оксана народила первістка, якого на прохання батьків назвали на честь її батька — Григорієм, а через вісім років, після важких передчасних пологів, на світ з’явилась слабенька донечка, яку охрестили Олесею на честь матері Юрія, та підступність долеї саме тоді почала розплутувати їхнє життя, як стару мережу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 1 =

Також цікаво:

DE9 хвилин ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

UA19 хвилин ago

Ковдра для чужого кошеняти

Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...

DE19 хвилин ago

Die Papiere meiner Schwiegermutter

Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...

DE20 хвилин ago

Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen

An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...

DE21 хвилина ago

Der Hund, der Klaus Bregenz das Leben rettete

Der Hund, der Klaus Bregenz nicht gehen ließ Klaus Bregenz hat seiner Schwägerin Renate nie erzählt, warum er nach dem...

DE21 хвилина ago

Die Werkstatt trägt jetzt ihren Namen

Ich heiße Jonas Brechner, ich bin achtunddreißig und seit elf Jahren mit Meike verheiratet. Ihre Mutter, Rosemarie Kessler, hat mich...

PL1 годину ago

Kartka z garderoby przy Świętego Marcina

Sprzątam po przedstawieniach w Teatrze Wielkim w Poznaniu od jedenastu lat i mówię wam: garderoba baletowa potrafi powiedzieć o człowieku...

PL2 години ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.