Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай

Олег зупинив машину біля заправки.

— Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та пішов у будівлю.

У дверях він зіткнувся з чоловіком. Той ковзнув поглядом по обличчю Олега й уперся у телефон. «Артем?!» — ледве не вигукнув він, але вчасно стримався. Увійшовши всередину, Олег спостерігав за колишнім другом через скляні двері. Бачив, як той сів у BMW. Олег кинувся до каси й простягнув дівчині картку. Від хвилювання його руки дріжали.

Коли вийшов, BMW вже виїжджала на трасу. Не гаючи часу, Олег прыгнув у свою «Тойоту», щоб наздогнати Артема.

«Отака зустріч. А непогано ж колишній друг упакувався. Вдало одружився? Нічого, з’ясуємо, звідки ноги ростуть…» — думав він, намагаючись не втрачати BMW з виду.

Машина свернула у коттеджне містечко. Коли вона зупинилася біля одного з будинків, Олег проїхав трохи далі, спостерігаючи у дзеркало. BMW заїхала у розкриті ворота, і Олег плавно подав назад. Над воротами він помітив камеру й відхилився на сидінні, щоб не потрапити в об’єктив.

Крізь ґрати паркану він побачив, як Артем поставив машину перед гаражом. На високий ґанок вийшла молода жінка. Олег впізнав її, хоча відстань була значна.

— Не може бути! — прошепотів він.

Жінка зійшла з ґанку й пішла назустріч Артему. Вони обійнялись, поцілувались і, тримаються за руки, піднялись до будинку.

«Вони одружені, і це їхній дім. Оце справи. Як так? Як це могло статися? Помста? Але ж Яринка от яка! Тихоня, а от як улаштувалась. А Артем? Друг, значить. А я міг бути на його місці…»

***

У клубі було шумно й душно. Гриміла ритмічна музика. Промені ріОлег гнівно стиснув кермо, усвідомлюючи, що його плани розсипалися, як пісок, але в голові вже назрівав новий коварний задум – адто його життя тепер було гіркою грою, де він сам став фігурою на шахівниці.