Він постійно повторював одне ім’я: коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі покотилися по нашим щокам

Він усе повторював одне імя. Коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі котилися по нашим обличчям.
Здавалося, старий не переживе ночі. Подих його був ледве помітний, кашель вимотував останні сили, губи пересохли від високої температури. Але він не переставав шептати:
Рекс Рекс
Спочатку ми думали, що це імя близької людини сина чи друга. Я обережно запитав:
Хто такий Рекс?
Він ледве прошепотів:
Мій вірний друг Дуже за ним сумую.
Тоді все стало зрозуміло мова йшла про собаку. Я подзвонив його доньці, яка спішила з іншого міста. Коли я згадав про Рекса, вона заплакала:
Це наш золотистий ретривер, йому вже тринадцять років.
Поки батько був у лікарні, Рекс жив у мого брата.
Ми вирішили влаштувати їм зустріч. Медсестра допомогла отримати дозвіл лікарів, і через кілька годин двері палати відчинилися увійшов Рекс.
Коли пес побачив свого господаря, сталося щось неймовірне, що вразило всіх.
Він усе повторював одне імя. Коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі котилися по нашим обличчям.
Пес замахав хвостом, очі його засяяли. Він стрибнув на ліжко й поклав голову на груди Володимира.
Старий уперше за довгий час відкрив очі й прошепотів:
Рексе, ти знайшов її?
Ми з дочкою переглянулися. Вона запитала:
Кого її?
Відповіді не було. Але в цю мить Володимир ніби заспокоївся, його подих став рівним, а пальці міцно вчепилися в шерсть собаки.
Він уже раз врятував її прошепотів він. У снігу, коли ніхто мені не вірив.
Через кілька днів стан Володимира покращився. Рекс не відходив від ліжка ні на хвилину.
Одного разу він покликав мене й запитав:
Він усе повторював одне імя. Коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі котилися по нашим обличчям.
Ви вірите, що пес може врятувати людину?
Я подивився на Рекса й відповів:
Схоже, саме це я і бачу.
Рекс мене не рятував, сказав Володимир. Він врятував дівчинку з сусідньої вулиці Олену.
Тринадцять років тому. Їй було шістнадцять, усі думали, що вона втекла. Але я відчував, що щось не так.
Він розповів, як щодня з Рексом шукали її в лісах і ярах, але ніхто не вірив.
Аж одного дня пес зупинився біля урвища й загавкав. Під кущем знайшли хустину й замерзлу Олену, яка ще дихала.
Виявилося, що її вітчим її скривдив, а вона намагалася втекти. Її кинули в лісі, і якби не Рекс ніхто б її не знайшов.
Дівчина деякий час жила у Володимира, потім її забрала прийомна родина.
Листувалися, але згодом звязок обірвався. А Рекс чекав на неї все життя.
Я розповів цю історію подрузі, й вона знайшла статтю в газеті: «Пес привів чоловіка до зниклої дівчинки».
Було навіть фото.
Я опублікував історію в інтернеті без імен, просто розповідь про Рекса, Володимира й Олену. Через кілька дній прийшов лист:
Мене звати Олена. Мабуть, це про мене.
Вона прийшла до лікарні зі своєю пятирічною донькою. Обережно запитала:
Він усе повторював одне імя. Коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі котилися по нашим обличчям.
Пане В.?
Володимир посміхнувся:
Рексе, ти знайшов її. Справді знайшов.
З того дня Олена відвідувала Володимира щодня й казала:
Ви завжди були моєю родиною. Дозвольте мені піклуватися про вас.
З дозволу лікарів Володимир перебрався до неї додому.
Рекс знову був щасливий у нього був двір, сонце й нова маленька подруга, яка читала йому книжки.
Володимир прожив ще півтора року у любові й турботі. Коли він пішов, Рекс ліг поруч і не рухався багато годин.
На похороні Олена сказала:
Він усе повторював одне імя. Коли ми дізналися, про кого йдеться, сльози самі котилися по нашим обличчям.
Володимир врятував мене не лише тілом він повірив у мене. А Рекс знайшов мене двічі.
У її саду зявилася памятна табличка з написом:
«Рекс ангел-хранитель. Добрий хлопець назавжди.»
А внизу дрібними літерами:
«Він усе кликав Рекса. Ми не знали, хто це. Але тепер ніколи не забудемо.»