Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався фен, чоловік нарікав на підгорілу яєшню. Не поснідавши, вона вискочила з дому та побігла на роботу.

Зазвичай їздила з чоловіком, його робота була по дорозі, але три дні тому він відвіз авто в сервіс. Їхати довго, тому Настя відвернулася до вікна, спостерігаючи за людьми та будинками, що миготіли за ним.

Щось тривожило її, та вона не розуміла що. Раптом відчула чийсь пильний погляд ізбоку. Обернувшись, побачила знайомі сірі очі. На неї дивився Андрій, її перше нещасливе кохання. Він усміхнувся.

Привіт, промовив він. Вони сиділи майже поруч, лише вузький прохід між ними. Впізнав тебе одразу, майже не змінилася.

Привіт. Ось кого не чекала побачити, відповіла вона.

Як життя? запитав він.

Нормально, відповіла Настя. А ти?

Їй так хотілося почути, що в нього все погано, що дружина кинула, щось у такому дусі. Але замість цього він сказав:

У мене все добре. Дружина працює, син закінчив університет і поїхав відпочивати на море. Він хотів ще щось додати, але глянув у вікно й схопився: Вибач, моя зупинка.

Він вийшов із маршрутки, махнув їй у вікно, і вона втратила його з виду.

Настя сиділа під враженням, прокручуючи його слова в голові. Неправда, що вона не змінилася. Раніше була стрункою дівчиною, а тепер їй за сорок, фігура вже не та, хоч і не критично. Але все ж було приємно почути комплімент від Андрія.

Серце билося неспокійно скільки вона мріяла про цю зустріч! Уявляла себе успішною й багатою, а його нещасним і жалюгідним. Але він теж був вже не худорлявим хлопцем, а солідним чоловіком з лисиною, проте погляд той самий і зовсім не жалюгідний.

От саме сьогодні його зустріти, думала вона. І так день не задався зранку

Їхала далі, роздумуючи про цю мить. Навіщо він їй зустрівся? Лише розворушив душу.

Згадалися їхні побачення, польові квіти, які він їй дарував, поцілунки, обіцянки. Але маршрутка під’їхала до її зупинки. Вона вийшла й пішла швидко на роботу.

Робочий день ніяк не закінчувався. На думку нічого не йшло.

Ну треба ж, як вибила мене з колії ця зустріч, думала вона на зворотному шляху.

Щойно увійшла додому, задзвонив телефон:

Настю, я після роботи заберу машину з сервісу, заїду ще в гараж, смачно поїж без мене, сказав чоловік, Ярослав.

Але в неї не було апетиту. Вона сіла на диван, увімкнула телевізор, але нічого не бачила. Спогади повернулися вже не приємні, а про те, як вони посварилися. Сварка була через дрібницю, як тепер здається. Вони йшли разом, а потім вона побачила його з іншою, яка міцно тримала його під руку.

Настю з Андрієм познайомила Оксана, близька подруга. Він був її сусідом. Оксана вважала себе досвідченою у коханні й давала поради. Насті варто було б жити своїм розумом, але вона слухала Оксану.

Вони любили одне одного. Це було перше кохання, незнайоме й захоплююче. Вона робила бездумні вчинки, їй здавалося, що Андрій теж закоханий він читав їй вірші, які сам складав. Вона слухала й думала, що нічого кращого в житті не чула.

Одного разу вони йшли вулицею разом, обнявшись, коли їх зупинила жінка.

Здрастуйте, сказала вона, дивлячись на Настю. Андрій відіАндрій усміхнувся й повів матір далі, а Настя стояла, дивлячись їм услід, і тоді вперше відчула, що щось у їхніх стосунках змінилося.