Невдалий обіг бабусиного життя: коли спадік став прокляттям.

Хвору бабусю звали доживати до віку онуку. А коли дізналися, що в неї є нотаріальний заповіт рвали на собі волосся.

Доброго ранку, кохана, Оленка скривилася, почувши у трубці голос свекрухи Марії Павлівни. Якщо вона дзвонить, значить, зараз зіпсує цей добрий ранок.

Оленка ледь терпіла Марію Павлівни. Взаємно. Справа була не в тому, що невістка була поганою. Просто вона вийшла заміж за її нелюбого старшого сина Олега і автоматично потрапила до списку небажаних осіб.

У мене для вас чудова новина, єхидно продовжила Марія Павлівна. Моя свекруха, Ганна Леонідівна, тепер житиме з вами. Треба відпрацювати квартиру, яку ви отримали дарма.

Оленка полегшено зітхнула це була аж ніяк не погана новина. Зазвичай свекруха придумувала для неї гірші пастки. Спочатку молода жінка не розуміла, чим так розгнівала матір чоловіка, доки він не розповів їй історію.

Олег був старшим із трьох дітей Марії Павлівни. Народила вона його без чоловіка, ще в дівках, і соромилася сина.

Але, незважаючи на це, гарненькій жінці з трирічним хлопчиком вдалося привабити заможного вдовця Ярослава Петровича. У шлюбі у них зявилися ще двоє хлопчик і дівчинка.

Вітчим Олега був кмітливим і діловим, піднявся ще за Союзу, відкрив кооператив. Потім втримався у 90-х, а в 2000-х і зовсім пішов угору.

Дітей за кровю не поділяв всім купував порівну: іграшки, одяг, їжу. Але й ременя міг дати кожному, якщо було за що.

Марія Павлівна ж розрізняла. Між ущипками і зойками шепотіла Олегу:

Навіщо я тебе народила, чорнявий? Весь у свого невдаху батька, немов ворона серед голубів.

Чим був винен хлопчина невідомо. Він же не просив його народжувати. Та й чоловіка мати знайшла завдяки йому.

Ярослав Петрович пожалів заплаканого у скверику хлопчика після чергової лайки матері й підійшов заспокоїти. Так і познайомився зі злою жінкою.

Як чоловік і батько, Ярослав Петрович був чудовим дружину любив, на дітях не економив. Грошей і уваги вистачало на всіх, і Олег ніколи не почувався чужим. А от молодші брат і сестра, під натиском матері, постійно нагадували йому про його «місце».

Ти нам не рідний, наш тато тебе годує, лунало під час їхніх сварок.

Сестра Наталка і брат Андрійко підкреслювали свою вищість.

Знаєш, мені здається, що вітчим єдина рідна людина у цій родині, пояснював Оленці Олег у перші