Як доля виносить з рідного гнізда

Ой, діточки мої послухайте, як буває, коли доля виносить тебе з рідного дому не за власним бажанням, а від безнадії.

Колись я вірила, що сімя це міцна стіна. Що чоловік буде опорою, що в хаті буде тепло не тільки від пічки, а й від щирості. Але вийшло інакше.

Жила у нас Марічка, дівчина працьовита, як мурашка. І на роботі встигала, і в хаті порядок тримала, і вечерю на стіл ставила, і комуналку сплачувала. А її чоловік, Олексій, лежав увесь день на канапі, у своїх іграх занурювався. Колись працював, а потім заявив, що начальник гнобитель, колектив підлий, і звільнився. Обіцяв, що незабаром знайде краще місце, але минуло півроку, а його «незабаром» тягнеться, як безкрайній дощ.

А ще в них жила його матір, Ганна Сергіївна. Ох, і язик у неї гостріший за серп. Що б Марічка не приготувала усе не так: то каша пересолена, то молоко не свіже, то борщ не на її смак, то печеня суха. І завжди синочкові підтакуючи: «Ти ж, Олексійку, не спіши на будь-яку роботу, ти в нас розумний, не для чорної праці!»

А Марічка тягла все сама. І гроші заробляла, і їжу варила, і після всіх посуд мила. Навіть чай із варенням до крісла носила, бо їм лінь було встати.

Скільки разів вона благала чоловіка хоч десь підробляти він у відповідь: «Не хочу дрібязковими справами займатися, шукаю гідну посаду». А мати його додавала: «Не тисни на хлопця, він і так страждає».

Ви думаєте, хтось її почув? Та де там! В них своя правда була: вона працює значить, грошей вистачає. А те, що вона з ніг валиться, то вже їхня справа.

Я й сама колись так жила Памятаю, як усі турботи на собі тягла, а вдячності жодної. Спочатку думаєш ось-ось щось зміниться, потім що треба терпіти заради родини. А згодом розумієш: терпиш заради тих, хто цього не вартий.

Кажуть, я сама винувата, що опинилася в будинку для літніх. Може, і так. Бо не пішла раніше, коли ще сили були, не сказала «досить». А мовчала, допоки не знесилилася остаточно.

От і Марічка одного дня зібрала торбину і пішла. Не знаю, куди саме, але знаю чому. Бо втомилася бути кухарем, прибиральником, джерелом грошей і ще й «недостатньою» для тих, хто її не цінував.

Отак, дітки мої Любіть себе. Бо якщо ви себе не любитимете ніхто цього за вас не зробить.