Хата вже не вміщає

В домі не лишилося місця

Повертаючись від доньки, Алла зайшла по дорозі в супермаркет за продуктами. Вона йшла до переходу, коли побачила Ганну зморщену, похилену. Спочатку подумала, що помилилася, але придивившись, зрозуміла: це точно вона.

Ганно! покликала вона жінку, яка йшла важкою, шаркаючою ходою. Мить і думка:

Щось погано виглядає

Ганна підняла голову й усміхнулася втомленою усмішкою.

Аллочко, вітання, рідненька, я тебе одразу впізнала, хоч дуже давно не бачилися.

Колись вони працювали разом, дружили, хоча різниця у віці була пять років. Коли Алла пішла на пенсію, Ганна вже була пенсіонеркою, але продовжувала працювати.

Ох, як я чекаю пенсію, жодного дня більше не працюватиму, говорила Алла, а колега дивилася на неї з заздрістю.

Тобі добре, а я не знаю, скільки ще буду працювати, дітям допомагаю, кредити виплачую.

Після того, як Алла звільнилася, вони більше не зустрічалися.

Ганно, сто літ, сто зим! Давненько не бачилися, зраділа Алла.

Та біжить часочок, мені вже сімдесят, ось іду з аптеки, я тепер тут поруч живу.

Як це поруч? здивувалася Алла, адже знала, що Ганна жила в приватному будинку. Хіба продала дім?

Живу у сестри в двокімнатній квартирі, та ще й матір перевезли з села їй уже девяносто два, доглядаємо. Звісно, у своїй хаті мені було добре, але вона замовкла, не можу звикнути до квартири, душно, дихати в цьому камяному мішку важко, я ж усе життя в деревяному домі жила.

І чому ж не живеш? вони присіли на лавку, нікуди не поспішаючи.

Алла з Ганною дружили, ходили одна до одної в гостини. Ганна завжди була усміхненою, привітною жінкою. Відкритою посмішкою притягувала до себе, як магніт. Якою ж господаркою вона була! У домі завжди чистота, на столі повно смачних страв, огірки й помідори, зелень, ягоди зі свого городу. Вона завжди була гостинною, тоді ще в неї був чоловік. Але жили вони не дуже добре пив він і скандали