Connect with us

З життя

Незапланований вибір

Published

on

**Вибір з примусу**

Ганнусю, може, годі вже обманювати один одного? Сергій підійшов так близько, що вона відчула його подих.

Сержу, та ти ж знаєш, що він мій чоловік! нервово скрикнула Ганна, бо вже вчергове за вечір повторювала ці слова.

Що з того, що чоловік? Ми маємо право на щастя! Скажи правду, адже Левко мій син? Сергій обхопив її за плечі.

Жінка схилила голову й заплакала, вже не соромлячись сліз…

…Ганна й Олексій жили в одному будинку й знали одне одного з народження. Їхні квартири були на одному сходовому майданчику. Не те щоб сімї дуже дружили, але підтримували теплі сусідські стосунки.

Тісної дружби не вийшло б. Батьки Ганни працювали у філармонії інтелігентна сімя, жили весело, часто приймали гостей. Ганнуся вже ходила до музичної школи й планувала піти стопами батьків повязати життя з музикою.

Сімя Олексія повна протилежність. Мати працювала продавчинею в місцевому магазині, батько слюсарем на заводі. Попри різне виховання, Олексій і Ганна дружили. Спочатку гралися в дитячому садку, потім пішли разом до першого класу. У молодшій школі навіть сиділи за однією партою.

Батьки Ганни не забороняли дружби з сусідським хлопцем, але як нареченого його не сприймали. А от батьки Олексія раділи називали дітей «нареченими» і втайні сподівалися на більше.

…Перше вересня у сьомому класі назавжди змінило життя Ганни. Коли клас зібрався на перший урок, класна керівниця увійшла не сама, а з гарним юнаком.

Знайомтеся, це Сергій ваш новий однокласник. Тепер він буде вчитися з нами.

Сергій одразу привернув увагу дівчат елегантний костюм, довгаста зачіска, сяюча посмішка й блакитні, як небо, очі. Ганна теж помітила його, але підійти не наважилася.

Незабаром почалися заняття в музичній школі. Одного разу Ганна йшла на сольфеджіо, загубившись у думках. Вона вже взялася за дверну ручку, коли двері раптом розчинилися. На порозі стояв Сергій.

Ой, привіт! зніяковіло промовила вона.

Привіт! посміхнувся він.

Ти теж сюди ходиш?

Так. У мене вже заняття скінчилися.

А я тільки на сольфеджіо… зітхнула Ганна.

Сергій, здавалося, хотів ще щось сказати, але ззаду вже лунав голос її подруги:

Галю, ти чого завмерла? До початку три хвилини! Нас «Козачка» заріже!

Ганна ще раз глянула на Сергія, але подруга вже штовхала її у двері…

На уроці вона думала лише про нього. Викладачка не пропустила нагоди зробити зауваження:

Савчук, мені б хотілося, щоб ви були уважнішими.

Вибачте… прошепотіла Ганна.

Після заняття вона вийшла зі школи й попрямувала додому. Раптом почула за спиною:

Галю, постривай!

Оглянувшись, вона побачила Сергія.

Ти ж вже пішов додому?

Ні. Я чекав, щоб разом піти.

Вони йшли, розмовляючи про музику. Сергій розповідав про себе, про те, де раніше жила його сімя. Виявилося, що він, як і Ганна, мріє присвятити життя музиці…

…У вихідні дівчина думала лише про нього. Спочатку вона не усвідомлювала, що це перше кохання. Раніше вона й Олексій завжди ходили додому разом, тепер їх стало троє. Хоча Олексій відразу не полюбив витонченого Сергія, прогнати його не наважувався…

…Так минуло два роки. Вони закінчували девятий клас. Ганна й Сергій вже розуміли, що кохають одне одного. Але між ними стояв Олексій…

Галю, підемо сьогодні на дискотеку? запросив він.

Ні, іншим разом. Нам із Сергієм батьки квитки у філармонію купили.

А мене чого не запрошуєш? Чому цього розмазню?

Тобі ж там нецікаво буде… Наступного тижня підемо на дискотеку. Запросимо й Сергія.

Гаразд… неохоче згодився Олексій.

Після девятого класу він пішов до училища, а Ганна й Сергій залишилися в школі. Для неї це був найщасливіший час. Вони сиділи за однією партою, разом ходили до школи й поверталися додому.

Одного разу після концерту вони вперше поцілувалися. Вони вирішили одружитися після школи, вступити разом до консерваторії й ніколи не розлучатися…

Але після випускного батьки обох були категорично проти.

Який Сергій, який шлюб? Ти з глузду зїхала? кричала мати Ганни.

Доню, тобі треба вчитися! Якщо хочеш займатися музикою, забудь про сімю поки що.

Те саме почулося в будинку Сергія.

Я не дозволю тобі одружуватися у вісімнадцять! Ти повинен вчитися, а не сімю годувати!

Мамо, але я люблю Галю…

Люби, скільки влізе! Але вчитися ти будеш не тут. Ми вже домовилися ти їдеш до Києва!

Батьки змусили Сергія переїхати. Спочатку вони листувалися, але з часом звязок обірвався…

Ганна вступила до музи

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + 5 =

Також цікаво:

PL6 хвилин ago

Warsztat po teściu, dwieście tysięcy i klucz, który oddałem inaczej

Nazywam się Dawid, mam trzydzieści cztery lata i przez sześć lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Grunwaldzkiej w Bydgoszczy razem...

EN41 хвилина ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA53 хвилини ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

PL2 години ago

Warsztat po teściu, który zabrał zięć Marcina

Nazywam się Marcin Duda, mam trzydzieści sześć lat i przez ostatnie osiem byłem mężem Kasi Woźniak z Bydgoszczy. Piszę "byłem",...

PL2 години ago

Czterysta osiemdziesiąt złotych na koncie i klucz do warsztatu w kieszeni

Marek Winiarski policzył pieniądze trzy razy, jakby od trzeciego liczenia miało przybyć. Czterysta osiemdziesiąt złotych. Tyle zostało na koncie firmowym...

UA2 години ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA2 години ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA2 години ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.