Чудовий знак

За пять днів до Нового року Олеся отримала таку порцію образу, розчарування та приниження, що ледь приходила до тями. І то лише заради дітей, щоб не псувати їм свято.

Остап останнім часом постійно висловлював незадоволення всім навколо. Йому не подобалося нічого, що робила дружина чи говорили діти. Він почав сваритися на них, навіть маленький Дениско, якому було девять, запитав матір:

Мамо, чому тато став таким злим?

Донька Софійка, першокласниця, можливо, не помічала цього, але її старший брат чітко озвучив те, що його турбувало.

Сину, не звертай уваги, у тата на роботі проблеми, тому він повертається втомленим і злим. Поговорю з ним, обійняла сина й поцілувала в маківку Олеся.

Вона помітила, що чоловік не може стриматися. Останнім часом із ним щось не так: він став розсіяним, злиться на всіх без причини, навіть на дітей, коли вони гучно граються, хоча раніше сам влаштовував з ними такі шумні баталії, що Олесі доводилося всіх заспокоювати.

Якось Дениско з сестрою розігралися, носячись по хаті.

Годі вам метушитися, як на пожарищі, інакше покараю! гаркнув Остап, і діти аж остопіли від такого тону.

Вони швидко сховалися у своїй кімнаті й замкнули двері.

Остапе, що коїться? Можна якось мякше робити дітям зауваження? запитала дружина, побачивши їхні очі.

Нічого, відрізав чоловік.

Навіщо брехати? Це ж не вперше. Ти навіть не помічаєш, що зриш на нас злість. Чим ми перед тобою провинилися?

Олеся не очікувала такої реакції й навіть пожалкувала, що почала цю розмову. Але потім подумала:

Та яка різниця зараз чи пізніше

Остап зробив різкий рух, немов збирався щось сказати, але потім замовк, переступаючи з ноги на ногу, і нарешті вимовив:

Не хотів починати цю розмову перед Новий роком, але раз ти наполягаєш

Чому? не розуміючи, здивувалася дружина.

Щоб не псувати свято.

Чим ти його можеш зіпсувати?

Олесю, ну хіба не зрозуміло? Я я зустрів іншу жінку і закохався, видихнув Остап.

Щооо? Коли? не вірила дружина. Це жарт?

Ні, Олесю, я не жартую. Я йду від тебе. З дітьми бачитимуся по вихідних. Аліменти платитиму.

Олеся застигла, потім хотіла щось сказати, але чоловік її перебив.

Дітям я скажу сам, поки що мовчи.

Тільки не зараз, ледь вимовила вона, знаючи, що для дітей це буде удар.

Чоловік пішов у спальню, дістав велику сумку й почав збирати речі. Незабаром двері за ним замкнулися.

Ніколи не розуміла, що відчувають кинуті жінки, думала вона. І ось тепер зрозуміла. Як же це боляче, ніби життя розлетілося на шматки. Але треба збиратися, дітям пояснювати.

Могла б сидіти так довго, але з кімнати вибігла донька:

Мам, а тато кудись пішов? Де він?

Тато? Поїхав у відрядження.

А коли повернеться?

Поки не знаю, доню.

То ми Новий рік без нього зустрічатимемо? вийшов із кімнати Дениско.

Так, утрьох. Але в нас буде ялинка, подарунки, усе як завжди, намагаючись посміхатися, відповіла мати.

Ніч Олеся майже не спала, стрес зробив свою справу. З голови не виходили слова чоловіка про те, що він закохався. Не хотілося з цим миритися

31 грудня зранку вона змусила себе зібратися й готуватися до свята. Найбільше боялася, що діти помітять щось недобре. Тому вирішила приготувати багато смачного принаймні це в неї не відібрати, готувала вона добре й із задоволенням.

«Хоч трохи відволічуся, думала вона. Хай Новий рік для нас із дітьми буде як завжди веселим».

Олеся почала готувати, але згадала, що треба ще щось купити.

Мам, ти куди? побачила її Софійка.

У магазин.

Я з тобою! і побігла вдягатися.

Мам, купи чіпси, попросив Дениско. Я залишуся вдома. Софійко, нагадай мамі!

Після обіду діти пішли гуляти. Ялинка вже стояла прибрана, стіл у кімнаті був накритий, посередині ваза з фруктами. Олеся була на кухні, коли почула голос сина:

Мамо, йди сюди!

Що там? вийшла й побачила в руках у сина маленького чорного кошеня з білою плямою на лобі.

Діти, розчервонілі від холоду, радісно посміхалися.

Ні, тільки не це, різко сказала мати.

Ну мааам, захнюпала Софійка.

Де ви його взяли? Він брудний.

Тато ж любить кішок! Якби він був удома

Тато у відрядженні. Застеліть у підїзді серветку, налийте молока, і нехай там живе.

Там холодно! Ми його вимиємо! благали діти, але Олеся була невблаганна.

Діти мовчки пішли у свою кімнату. Вона почувалася винною, але не хотіла брати кота. Мало того, що перед святом чоловік кинув Двері раптом відчинилися, і на порозі стояв Остап з квітами, а за спиною в нього тихо муркотів той самий кошеня тепер вимитий і з бантом на шиї.