Якби не ти…

Якби не ти…

Оксана й Соломія дружили змалечку, ходили в один садок, а в школі сиділи за однією партою. Дорослішаючи, Оксана перетворилася на справжню красуню — завжди оточена шанувальниками, усе їй давалося легко, без зусиль. Соломія ж була звичайною дівчиною, яких багато навколо, такою, на яку в натовпі навіть не звертають уваги.

Після школи Соломія вступила до медичного училища, обравши собі покликання допомагати людям. Оксана ж вирішила, що дипломи їй не потрібні — закінчила курси й працювала в салоні краси, малюючи жінкам брівки й вії.

Подруги важко переживали сварки й розставання. Не було дня, щоб вони не зустрілися або не побазікали по телефону. Говорила переважно Оксана, а Соломія слухала, співчуваючи черговому розриву подруги з хлопцем або радіючи її новим стосункам.

Як часто буває між подругами, обидві закохалися в одного хлопця.

Першою з Іваном познайомилася Соломія. Якби вона зустріла не красеня, а звичайного хлопця, у них могло б скластися щось справжнє. Але легких шляхів до щастя, як відомо, не буває.

Соломія йшла з магазину. Година тому пройшов сильний дощ, калюжі ще не встигли висохти. Обходячи одну таку, що залила весь тротуар, вона раптом побачила хлопця на електросамокаті, який мчав прямо на неї. Він дивився кудись повз неї, і дівчина не була впевнена, що він її помітив. У останню мить вона скрикнула й відскочила убік — прямим— прямо в калюжу, забризкавши нові кросівки, але відчула теплий дотик його рук, коли він підхопив її, і в цю мить зрозуміла, що нарешті знайшла те, що шукала все життя.