Краще не спокушати долю

Гарна та вільнодумна Олеся закохалася причому в такого красеня Тараса, що аж самій стало не по собі. Працювала вона у перукарні, а він прийшов підстригтися та сів до неї в крісло.

Будь ласка, трохи коротше, чемно попросив він, глянувши їй у вічі, і між ними миттєво проскочила іскра така, що аж ох.

От так чудовий, а очі як полумя, промайнуло в голові у Олесі.

Оце так красуня працює в цьому салоні, а я й не заходив ніколи Випадково так вийшло. Добре, що сюди завернув. Залишилося тільки дізнатися, чи вільна вона. Адже такі дівчата рідко бувають самотні, думав Тарас, поки Олеся чарівничала з його зачіскою.

Вона швидко впоралася, а потім пожалкувала:

Треба було довше коло нього покрутитися Але що робити, це просто черговий клієнт.

Тарас не захотів втрачати таку красуню і вирішив зустріти її ввечері. Вийшовши з перукарні, глянув на графік роботи і задоволений поїхав до офісу. Він закінчував раніше.

Після роботи Олеся вийшла і одразу побачила свого клієнта з букетом квітів. Він підійшов, усміхаючись:

Привіт, це тобі, простягнув квіти.

Мені? А за що? здивувалася вона.

За стрижку, мені дуже сподобалося, засміявся він, і Олеся теж. А ти вільна? Може, зайдемо у кавярню?

Гаразд, погодилася вона, а сама подумала: Невже такий красень самотній?

У кавярні вони весело розмовляли. Тарас виявився товариським і цікавим співрозмовником. Він жартував, а Олеся сміялася, забувши про все на світі. З того вечора вони почали зустрічатися. Вона чекала, коли він її покине, але їхні стосунки лише міцнішали, до того ж Тарас був добрим і турботливим.

Час минав. Вони вже почали говорити про спільне життя та весілля. Олеся розуміла, що проблем через зовнішність Тараса їй не уникнути. Бо куди б вони не прийшли завжди знаходилися дурні дівчата чи жінки, які полюбляли чужих чоловіків, а до красивих особливо. У цьому вона не сумнівалася і навіть відмовлялася виходити за нього заміж саме з цієї причини.

Олесю, так він іноді її називав, ну що ти знову собі надумала? щиро запитував Тарас.

Не знаю Не можу я за тебе вийти, бо ти гарний. А гарним чоловікам не варто довіряти. Я бачу, як жінки на тебе дивляться, чесно зізналася вона.

Олесю, ну що мені з собою робити? Може, обличчя пошкрябати?

Вона дивилася на нього і розуміла, що любить свого Тараса до божевілля всією душею. Любила його темні палаючі очі, теплий погляд з-під густих вій, його виразні риси обличчя. Тарас був добрим і вірним хлопцем, який, крім Олесі, любив тільки компютери.

Та все ж вона здалася і погодилася на шлюб. Вони одружилися.

Олесю, моя кохана, ти в мене найкрасивіша на світі, обіймав її чоловік і повторював постійно. Краще за тебе для мене немає жодної жінки.

Вона танула від його слів, хоча розуміла, що сама гарна, і чоловіки часто кидають на неї погляди. Але для неї тепер існував лише чоловік-красен