Квітковий всесвіт

Букет

Марія лежала, заплющивши очі. На іншому ліжку біля протилежної стіни сиділа Оксана, схрестивши ноги, і голосно читала підручник. Телефон Марії раптом заспівав популярною мелодією. Оксана захлопнула книжку і докірливо глянула на подругу.

Дівчина неохоче відповіла. Через мить вона вже сиділа на ліжку. Потім кинула телефон, схопилася й метнулась по тісній кімнаті, запихаючи у спортивну сумку речі з шафи.

— Ти куди збираєшся? Що трапилося? — занепокоїлась Оксана.

— Подзвонила сусідка, маму забрали в лікарню, серцевий напад. — Марія застебнула блискавку на сумці й пішла до дверей, де на вішалці висіли куртки дівчат, стояли черевики та кросівки.

— Завтра ж іспит. Вона в лікарні, за нею подивляться. Здаси і поїдеш, — піднявшись з ліжка, сказала Оксана, спостерігаючи, як Марія натягає на ноги чоботи.

— Слухай, Окс, поясни все у деканаті, я приїду й усе налагоджу. Здам сесію на канікулах. Усе, у мене автобус через сорок хвилин, — Марія вже застібала блискавку на куртці.

— Подзвони, як там мама, — попросила Оксана, але Марія вже вискочила з кімнати. За тонкими дверима лунали кроки, що віддалялися.

Оксана знизала плечима й повернулася до кімнати. Побачила на Маріїному ліжку зарядку від телефону, схопила її й босоніж кинулася наздоганяти подругу.

— Маріє! Маріє, стій! — гукала вона, збігаючи сходами.

Вхідні двері внизу грюкнули. Оксана перестрибнула через три сходинки, підбігла до дверей, штовхнула їх і ледь не вилетіла на вуІ з цього дня вони навчилися жити з минулим, не даючи йому руйнувати те, що збудували разом.