Любов, що витримала випробування часом

Любовь крізь роки

У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став Роман Іванович із дружиною-вчителькою математики та донькою Олесею, пятнадцяти років.

Олеся була геть не схожа на місцевих дівчат через це всі хлопці крутили біля неї голови, а сільські дівчата злісно шипіли. Приїзна завжди ходила охайна, із тугого, наче канат, коси, взуття вимите до блиску. Навіть восени, коли дороги розмокали, вона встигала відполоскати черевики в калюжі перед школою.

Олесці більше нічим зайнятися, окрім як у воді плескатися, сміялися з неї місцеві, але незабаром теж почали мити взуття. Бо бачили: хлопцям подобається охайність.

Жив у селі Микола, шістнадцятирічний хлопчина, працьовитий, високий, широкоплечий. У школі вже не вчився пішов після восьмого класу. Працював із мужиками: косив сіно, ставив стоги такі рівні, що жінки ахали.

А от із дівчатами в Миколи було слабко з чотирнадцяти років він уже крутив романи, а вони не проти: хлопець був гарний. З шістнадцяти під стогами кохання закручував. Тепер йому сімнадцять.

Ну й Микола, міняє дівчат, як рукавички, кепкували односельці, а він тільки посміхався.

Але все змінилося, коли він уперше побачив Олесю. Вона йшла з матірю до крамниці вся така витончена, немов із міста.

Що за диво тут зявилося? здивувався Микола і питає у свого друга, рудого й веснястого Юрка.

Це нові. Батько директор школи, а це Олеся та її мати, вчителька математики.

Тут Микола й зник. Забув про всіх дівчат, ніби їх і не було. Наче вперше закохався. Навіть заплющив очі, коли побачив Олесю така вона була легка, немов із казки. І його розгульлива душа зодрігнула.

Хоч і розумів, що Олеся ще дитина, Микола почав за нею спостерігати. Але в селі всі знали: він закоханий.

Minула осінь, прийшла зима. Річка вкрилася льодом, і хлопці вийшли ковзатися. У всіх були прості ковзани «снігурки», привязані до валянок. Дівчата не вміли кататися.

Але сталося диво. На лід вийшла Олеся у справжніх ковзанах, з білими ботиночками, красива, як сама весна. Як вона ковзалася! Усі завмерли. Діти стояли на біДіти стояли на березі, роззявивши рота, а Микола, який повертався з роботи, почув крики і, не роздумуючи, кинувся рятувати свою Олесю з крижаної прірви.