На жаль, не моє

Дівчата, приходьте у суботу до мене, повеселимось від душі, чаю з гарячим квасом попємо, весело запросила Дарина своїх колег Катрусю й Олену.

Я принесу доброго вина, пообіцяла Катря, адже вона зналася на справжніх напоях.

А я щось смачненьке приготую, додала Олена. Підруги знали у неї золоті руки.

Даринко, чому не в кафе? спитала Катря.

Ой, дівчата, у кафе ми й так буваємо. Дома вільніше і потанцювати, і сміятися навіть якщо хтось скривиться.

Ти права, підтримала Олена. Та й у карти пограємо!

Вони всі сміялися. Троє жінок за сорок працювали разом, а звязувала їх однакова доля всі були самотні. Дарина розлучилася давно, Катря ніколи не виходила заміж, але виростила дочку, яка тепер жила окремо. Олена ж, найдобріша з них, залишилася сама з сином після того, як чоловік покинув їх.

– Та й хай він собі котиться, як буряк з гори, буркнула Дарина, коли її коханий раптом поїхав до Польщі з іншою.

Катря була гарна й жвава, чоловіків міняла, як рукавички, але серйозно так і не зійшлася з жодним. Жила в центрі Києва їздила на авто, бо з подруг лише вона мала права.

Олена ж, не красуня, але з такою теплотою в очах Хоча Дарина з Катрею потай називали її “сірою горобчихою”.

У суботу Дарина прибрала, накрила стіл, купила улюблені медові коржики.

Катря й Олена прийшли разом. Вони сміялися, випивали, але Олена ледве торкнулася келиха.

Що це ти? здивувалася Катря.

Пробачте, дівчата Сьогодні в мене побачення з Яром.

З Яром?! скрикнули обидві.

Так Він заїде сюди. Я дала йому твою адресу, Даринко. Пробач

Та й добре, усміхнулася Дарина, хоч подивимося, що за птах тобі трапився.

Олена крутила локони праскою, а Катря й Дарина мовчали.

Даринко, чи є в тебе лак?

У ванній.

Вони були певні: роман Олени з Яром швидко скінчиться. Така вже її вдача закохується й розчаровується.

Як мені? заклопотано запитала Олена.

Нормально, відповіли подруги. Та чого ти так хвилюєшся? Невже він такий гарний?

Олена лише посміхнулася.

Не розумію, як вона знайшла когось прошепотіла Катря.

У цю мить дзвінко.

Привіт, почувся приємний голос. На порозі стояв чоловік із трьома букетами.

Справжній чоловік. Високий, з легким сивиною, зіркою в очах.

Оленько, готова? звернувся він до неї, а потім подарував квіти всім.

Дарина аж завмерла.

Яр, представився він.

Катря штовхнула Дарину.

Заходьте до нас.

Дякую, але іншим разом.

У голові Дарини мелькнуло: “Чого вона так до нього лізе?!”

Може, компоту? запропонувала вона.

Добре.

Він випив і обійняв Олену.

Радий познайомитися з вами. Йдемо?

Коли вони пішли, подруги переглянулися.

Такий чоловік і до Олени? перша проговорила Катря. Скоро кине.

Якби він був моїм зітхнула Дарина.

Що він у ній знайшов?!

Нічого. Побавиться й піде.

Шкода її

Оце дурниці! Ходімо, випємо за нас.

З того дня Олена приходила на роботу з щасливими очима.

Привіт!

Тебе знов Яр привіз?

Так, йому по дорозі.

Вона розповідала про картини в “Мистецькому Арсеналі”, про прогулянки та його друзів.

Минав місяць, другий, третій

Одного разу Дарина йшла з роботи й зустріла Яра біля ювелірного.

Якраз хотів із вами поговорити.

Так? серце її забилося.

Зайдемо? він показав на вітрину.

Блиск золота, діаманти Він зупинився біля кілець.

Як вам оця перстень з сапфіром?

Гарна прошепотіла вона. Хіба він для неї?

То йдемо?

Вона подумала: “Приховаю від подруг. Потім вразиА коли у кафе Яр зробив пропозицію Олені, Дарина лише гірко посміхнулась, проковтнувши сльози, бо зрозуміла її мрії так і залишились мріями.