Неминучість долі

І все-таки долю не обдуриш
Найкращі подружки Олеся й Маряна дружили з дитинства, жили в одному селі, і всі казали, що їхня дружба «не розлити водою». Обидві гарні, хоч Олеся виглядала ніжнішою та спокійнішою, а Маряна мов полумя, жвава й задириста.

У старших класах усі знали, що по Олесі зітхав Тарас, але вона не сприймала його погляди серйозно. Хоча це пестило її самолюбство хлопець ходив за нею, як тінь, дарував квіти, звичайно, польові, щодня запрошував на прогулянки й навіть зізнавався у коханні. Але Олеся лише посміхалася у відповідь симпатичному, але скромному Тарасові. І можливо, у них все б склалося, якби не вліз між ними самозакоханий Богдан, якому хотілося привласнити всіх гарних дівчат.

Чорнявий, кароокий Богдан ходив по шкільних коридорах з гордовитою ходою, не даючи спокою дівчатам. Обидві подруги також покохали його, спершу навіть жартували:

Уяви, Олесь, от пощастить якійсь дівчині отримати такого гарненького Богданчика за чоловіка, сміялася Маряна.

А Богдан відчував, що подобається і одній, і другій, почувався справжнім спокусником і гуляв з ними по черзі. Тиждень з одною, тиждень з іншою і вже дівчата почали злитися одна на одну через хлопця. А їхнє суперництво ще більше розпалювало його. Подобалося дражнити їх, але й кохати не забував.

Одного разу найкращі подруги посварилися через Богдана дощенту й чекали, кого ж він нарешті обере. Якось Олеся під час зустрічі сказала йому:

Бодь, я чекаю від тебе дитину. Що робитимемо?

Серйозно? здивувався він, почухуючи потилицю. Та що вже Одружимося, про що тут думати? Дитина має мати батька. Сподіваюся, ти не проти вийти за мене? Куди вже тепер

Доля зробила вибір за них, і Богдан заспокоївся. Через тиждень у них був випускний. Подруги несподівано помирилися, поговорили, і здавалося, що все вирішили. Олесі здавалося, що розбубнілася з Маряною щиро, і вони побажали одна одній щастя. Але помилялася Олеся подруга пішла, затаївши в душі образу й гнів.

Було весілля Богдана й Олесі, у селі гуляли на славу, а потім почалося сімейне життя. Жили добре, спокійно, народився син Іванко. Жили в своїй хаті, що дісталася Олесі від бабусі. Богдан постарався відремонтував, розширив, бо був майстерним у теслярстві. Працював комбайнером і добре розбирався у техніці.

Настали важкі часи, криза вдарила по всіх. Олеся працювала у бухгалтерії, але її скоротили. У радгоспі все закривалося, і вже комбайнерів звільняли, хоч Богдана поки що не чіпали, але відправили у довгу відпустку.

Бодь, що ж робити? Іванко вже зносив усі речі, а йому ж у перший клас. Черевики на ньому просто розлізаються, а зима на носі треба нові зимові речі купувати, сумно казала Олеся.

Богдан погоджувався їхній семирічний Іванко швидко винашував усе. А криза покрила радгосп хмарою. Головний бухгалтер Ганна жаліла Олесю та була швидкою у роботі, усе ловила на льоту, і, зустрівши її в магазині, сказала:

Олесю, мені донька розповіла, що у райцентрі в Податковій потрібен секретар, правда, роботи багато. Моя донька й сама б пішла, але вагітна через три місяці родити.

Ой, дякую, Ганно Іванівно, завтра зранку поїду автобусом! зраділа вона.

Вранці вирушила до райцентру й, переступивши поріг Податкової, сіла на лавку, чекаючи, поки її запросять до кадрового відділу. Вона знала, що зарплата невелика, але обовязків багато, і це її не лякало коли немає нічого, роботи не боятися. Нарешті Олесю запросили до кабінету.

Добрий день, несміливо сказала вона.

Доброго здоровя, заходьте, сідайте, чітко відповіла молода жінка в окулярах, і її голос здався Олесі знайомим.

На жінці був строгий костюм, яскраво нафарбовані губи, вона дивилася у монітор, потім підняла голову, й Олеся аж здригнулася.

Маряно?! радісно скрикнула. Оце так зустріч!

Олесю, теж здивувалася Маряна. Ото скільки років минуло, а ти й досі така сама. Виходить, це ти претендуєш на це місце? вже трохи зверхньо запитала вона.

Так, я, щиро відповіла Олеся.

А як ти з села щодня до райцентру добиратимешся? тон Маряни був стриманим і надто спокійним.

Як? Автобусом, вони ж часто ходять. А ти краще розкажи, Маряно, як сама? Після школи махнула до міста вчитися?

Так. Вивчилася на економіста, потім повернулася сюди й влаштувалася. Вже підвищили, як ти бачиш, спокійно сказала Маряна.

Молодець, щиро похвалила Олеся. Бачиш, як гарно вийшло: вчилися разом, тепер, може, й працюватимемо разом.

Маряна відкину