Непохитний дух

Незворушний

Після розлучення з чоловіком та поділу квартири Наталі довелося оселитися майже на околиці міста. Їй дісталася двокімнатна квартира, яка, схоже, ніколи не знала ремонту. Принаймні, так здалося Наталі з першого погляду. Але вона була з тих жінок, яких не лякають труднощі загартувалася за роки життя з чоловіком-тираном.

Перед тим, як купити цю хату, вона переглянула безліч варіантів, але всі виявилися надто дорогими. А ця підійшла.

Тут жила наша бабуся, пояснила молода дівчина, що показувала квартиру. Батьки забрали її до себе, бо вона дуже хворіє, а квартиру вирішили продати. Далеко, мені не підходить. Тим паче, тато обіцяв допомогти грошима, щоб я купила щось ближче до них.

Наталя прислухалася, а дівчина додала:

Розумію, що без ремонту, але як знаєте. Ціна договірна.

Так Наталя й придбала цю квартиру, яка просто кликала про ремонт. Ще один плюс офіс, де вона працювала, був у трьох зупинках на трамваї. А так на дорогу витрачалася година.

Її колишній чоловік, Тарас, виявився справжнім деспотом. Вона зрозуміла це пізно через пять років після весілля, коли вже народився син. Про розлучення задумалася після чергової сварки. Вона ж по натурі господарка у домі завжди лад і порядок. Але коли Тарас приходив пяний, усе летіло куди попало. Тарілки, вази, речі

Чого сидиш? Вставай, прибирай! гарчав він, коли гнів трохи вгамувався.

Йому подобалося дивитися, як Наталя метушиться по хаті, а вона була немалих розмірів. Колись він викупив у сусідів ще одну кімнату, розширивши свою двокімнатну. Вона створила затишок, завжди підтримувала чистоту, готувала з любовю. Але ці спалахи люті, що все частіше охоплювали чоловіка, терпіти вже не могла. Хороше, що до рук не розпускався.

Спершу вони траплялися рідко, але з роками все частіше. Коли син вступив до університету і поїхав до Києва, вона вирішилася на розлучення. Пройшла крізь багато, але нарешті залишилася одна. Намагалася, щоб Тарас не дізнався, де вона купила житло. Грошей вистачило на квартиру й навіть залишилося на ремонт. Взяла відпустку, щоб все встигнути.

Обої поклею самотужки, трохи пофарбую. Якщо що знайду майстра по оголошенню. Натяжну стелю, звичайно, треба зробити першим ділом, зітхнула, дивлячись на облуплену стелю.

Майстра знайшла швидко, і стеля була готова за кілька днів. Купила шпалери, клей. Взялася за справу з ентузіазмом адже для себе. Допомогла подруга Оксана. Коли закінчили, обидві були раді.

Ну, Наталко, яка краса в тепер у тебе! Світло, чисто, затишно. Тільки підлогу треба замінити покласти світлий ламінат. Скажу своєму Андрійку, він уміло це робить. Сам укладав у нас, вийшло добре. І тобі дешевше обійдеться.

О, точно! Але спершу треба батареї пофарбувати, мені вони не подобаються.

Гаразд, я поїхала. Новосілля відсвяткуємо, коли все буде готово, сміялася подруга.

Недалеко від будинку був невеличкий магазин будматеріалів, куди Наталя до цього не заглядала. Але фарбу можна було купити й там, замість їхати до великого супермаркету. У магазині панувала напівтемрява.

На освітленні економлять, чи що? подумала вона.

За прилавком, схилившись над банкою, стояв продавець і монотонно розмішував щось.

Добрий день, привіталася Наталя.

Продавець підняв голову, і вона завмерла. Перед нею стояв чоловік зі світлим волоссям і блакитними очима, схожий на актора. Навіть у поганому світлі вона розгледіла його добре. І згадала свої думки, з якими йшла сюди гадала, чим могла б її здивувати околиця. А тут ось

Добрий день. Чим можу допомогти?

Фарба у вас є колір «слонова кістка»?

Яка фарба потрібна? Емаль, олійна?

Ой, не знаю.

Він запросив її до стелажа, показуючи різні банки й пояснюючи:

Ось ця для дерева, а цією добре труби фарбувати

Мені батареї треба, відповіла Наталя.

Він поставив перед нею банку, вона розрахувалася й вискочила з магазину. Піднімаючися до квартири, лаяла себе за те, що не наважилася завязати розмову.

Ну от, як завжди! Як тільки хтось подобається, одразу мовчу. А ж повід був!

Вона вже уявляла, як би попросила його допомогти пофарбувати батареї, але це були лише мрії. Взялася за справу так активно, що до вечора все було готово.

На кухні, де стояла розкладачка на час ремонту, вона заснула під відчинене вікно.

А тут гарно вночі, тихо, не те що в центрі, думала вона. Завтра кухню закінчу.

Вранці взялася за пензель, але він засох вчора забула його промити.

Значить, знову до магазину, навіть зраділа, що побачить того продавця.

Він був на місці.

Слухаю вас, чемно сказаВона зупинилася на порозі, подивилася йому в очі й усміхнулася: “Знаєш, Степане, я думаю, що ця зупинка в магазині була не випадковою доля подарувала мені тебе”.