Невимовний біль…

Було так боляче…

Соломія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Микола. Марічка, скосила очі на Соломію, даючи зрозуміти, що телефонна розмова важлива і що їм не до нього. Голова Миколи зникла за зачиненими дверима.

Через десять хвилин Соломія закінчила розмову й поклала телефон.

— До тебе Микола заходив, — промовила Марічка.

— Чому до мене? Може, до тебе? — спалахнула Соломія.

— Я одружена. Хіба ти не помічаєш, як він на тебе дивиться?

— Як? — Соломія підняла голову над монітором.

— Зацікавлено, — кокетливо відповіла Марічка.

Звісно, Соломія помічала. Вона ж не сліпа. Так, симпатичний, саме її тип чоловіка. Якби не різниця у віці…

Роботи було стільки, що Соломія відмовилася йти з Марічкою на обід. До кабінету зайшов Микола й поставив на стіл чашку кави.

— Відволікнися. Багато роботи? — запитав він.

— Так, як завжди, — Соломія подякувала йому усмішкою й відпила гарячої кави.

— Може, вечором сходимо в кіно?

— Вибач, у мене маленька донька. — Соломія знову ковтнула кави, не дивлячись на Миколу.

— Я знаю. Можеш залишити її на вечір у мами?

Соломія підняла на нього очі. Нарешті зробив перший крок, а то лише в очі заглядав. Симпатичний, усміхнений. Якби він був на кілька років старший, Соломія й гадки б не мала й давно відповіла б на його знаки уваги.

Вона виглядала набагато молодшою за свій вік, але все одно не настільки, щоб різниця з Миколою не кидалася в очі. Після болючого розлучення з чоловіком Соломія кілька років не дивилася на чоловіків. Боялася нових помилок й розчарувань. Але час, як відомо, лікує, приглушує біль і обережність. Соломія відчувала, що готова до нових стосунків. Але ж не з Миколою?

— Ну що, він заходив? — запитала Марічка, коли повернулася з обіду.

— Хто? — Соломія вдала, що не розуміє.

— Чого ти його уникаєш? Нормальний хлопець. Якби я не була одружена…

— Не кажи дурниць, — перебила її Соломія. — Страшно сказати, наскільки я старша за нього.

— Та й що? Ти не виглядаєш на свій вік. А спілкування з чоловіками йде на користь будь-якій жінці, а вже самотній і подавно. Я ж бачу, що й він тобі подобається. Коли він з’являється, у тебе очі запалають, на щоках рум’янець, і усміхаєшся частіше. Скажеш, я не права?

Соломія мовчала.

— Ти вже кілька років сама. Сама казала, що пора, що готова до нових стосунків. Послухай мого поради — поки ти чекаєш чоловіка свого віку, Миколу прибере до рук якась красуня. Відповідай йому взаємністю. Хоч для здоров’я, хоч для настрою.

Соломія мовчала. Але Марічка мала рацію. Може, справді варто сходити з ним у кіно?

Вона подзвонила мамі й домовилася відвезти до неї Даринку. Фільм закінчиться пізно, і щоб не турбувати доньку серед ночі, забере її вранці, перед садочком. Мама примружила очі й уважно подивилася на Соломію, але нічого не сказала.

Вечір пройшов чудово. Соломія давно не була в кіно, не кажучи вже про концерти чи інші розваги. Закінчився він у ліжку. В принципі, вона була до цього готова. А чого тягнути? Вона вільна, він теж.

— Ну, як минув вечір? — запитала наступного дня Марічка. — Не роби вигляд, ніби не розумієш про що я. Ти просто сяєш.

Соломія не відповіла. Дала зрозуміти, що не збирається обговорювати своє особисте. Але довго тримати таємницю не вийшло. Микола заходив до кабінету, кидав на неї багатообіцяючі погляди, від яких у неї калатало серце, а думки вилітали з голови. Марічка, звісно, помічала це й усміхалася знаюче.

А роман набирав обертів. Вони бачилися щодня. У неї. Микола жив із матір’ю. Спочатку він приходив, коли Даринка вже спала, а йшов до того, як дівчинка прокидалася. Іногда затримувався. Але донька ніколи не запитувала, чому вранці на кухні сидить мамин знайомий і п’є каву. Їй навіть подобалося, коли він приходив. При ньому мама не підвищувала на неї голосу, коли Даринка мляво й повільно вдягалася.

Коли Соломія вийшла заміж, чоловік часто говорив, що їм вистачає його квартири, але коли з’являться діти, треба продати обидві й купити одну велику. Але Соломія сперечалася. Її квартиру подарував батько незадовго до смерті. Так, маленька, але хто знає, як повернеться життя. Ось і виявилося, що квартира в нагоді.

З появою в її житті Миколи Соломія сама почала думати про більшу квартиру. Донька росте, багато що розуміє. Але справа в тому, що після розлучення Соломія купила вживану машину й ще не розплатилася з кредитом.

— Ти не думала про іпотеку? — якось запитав Микола.

— Думала, але я ще за машину не заплатила.

Соломії не сподобалася ця розмова. Скільки триватимуть їхні стосунки? Роки біжать, жіночий вік короткий. Добре, коли старіють разом. Але Микола лише входить у чоловіІ коли одного дня вона підняла очі на кав’ярні вузького провулка й побачила Миколу, що сміявся з новою дівчиною, вона зрозуміла, що час йти далі — без нього, але з тим спокоєм, що лишається після справжнього болю.