Перемога обману: новий шанс

Зрада, дубль два

Вероніка й Тетяна їздили на роботу разом. Тетяна за кермом відповідальна, стримана, з гарними рисами обличчя. Вероніка жвава, трохи легковажна, але вродлива. Познайомились у офісі, пропрацювали разом майже десять років. Сиділи в одному кабінеті з ще двома колегами.

Обидві не одружені, діти вже дорослі й живуть окремо. Тетяна поховала чоловіка сім років тому загинув у аварії. Більше і не думала про шлюб.

Тетяночко, тобі треба знайти для душі чоловіка, часто говорила Вероніка. Хоч просто зустрічатися.

Не хочу про це й думати. Ми з ним були, як дві половинки. Тепер його немає, і більше нікого не буде, сумно відповідала подруга.

Вероніка приваблива, струнка, освічена й вільна. Вісім років тому розійшлася з чоловіком, коли несподівано повернулась із села від матері й застала його з іншою. Скандалів не було просто виставила його речі за двері. Квартира її, подала на розлучення. Були в неї й інші чоловіки, але все не те…

Нещодавно Вероніка святкувала «ягідний ювілей» сорок пять. На два роки старша за Тетяну. Відзначили в ресторані, усе було чудово.

Сорок років вона теж святкувала, хоч Тетяна й відмовляла:

Вірочко, ти не боїшся? У народі кажуть, сорок років не відзначають.

Ой, Тетяно, не вірю я цим бабським казкам, сміялась Вероніка.

Того дня в іншому кінці зали сидів симпатичний чоловік, схожий на актора. Тетяна не помітила, як Вероніка притягла його до їхнього столика.

Віро, де ти його взяла? пошепки спитала Тетяна.

А він сам запросив мене на танець. Я сказала, що в мене ювілей, а він пообіцяв подарунок, посміхнулась подруга.

Після свята Вероніка почала зустрічатися з Денисом. Вже на другому побаченні дізналась, що він одружений.

Ми з дружиною розлучаємось, запевняв він. Діти дорослі, нас ніщо не тримає.

Денис гарно залицявся квіти, ресторани, виїзди за місто. Часто залишався у неї на нічь. Тетяна не впізнавала подругу.

Віро, ти порхаєш, як метелик, ні про що не думаючи, говорила вона.

Уяви, Тетяночко, який він класний! Здається, зовсім з глузду зїхала, сміялась Вероніка.

Віро, не варто так захоплюватись, намагалась переконати її Тетяна. Він же справжній жук-хитрун.

Тетяно, заздрість погана риса, відповідала Вероніка.

Та що там заздрити! Просто не хочу, щоб ти розчарувалась.

Минуло півтора року. Денис уже не згадував про розлучення. Натомість знайшов собі іншу молодшу за Вероніку на десять років. Зустрічався з нею все рідше.

Денисе, що відбувається? У вас з дружиною все гаразд, чи знайшов когось іншого?

Пробач, чесно кажу закохався. Хотів тобі сказати, але ти випередила… Прощавай.

Вероніка плакала на плечі у Тетяни. Скільки сліз пролила знала лише подруга.

Віро, не варто через зрадника так переживати. Він просто нагулявся. Твоє здоровя важливіше.

Розумом все розумію, а серце болить.

Щоб відволТетяна мовчки обійняла подругу, розуміючи, що слова тут безсилі, а ось осінній дощ за вікном нагадував, що після зради завжди приходить очищення, та й нове весняне сонце, хоч і не завтра.