Після відвідування клініки Феня зрозуміла, що треба діяти – жити по-старому вже не вийде.

Після відвідування ветеринарної клініки Феня зрозуміла, що треба щось робити, вживати заходів – жити як раніше вже не вийде. Кішка засумувала і почала міркувати…

Феня забралася на підвіконня, попросила блюдечко з водою і крапелькою валер’янки. Випила, трішки понакидалась і замислилася. Адже якщо сама про себе не подбаєш, то інші й поготів про тебе не згадають.

У клініці Феня була свідком розмови своїх господарів з ветеринаром. Коли вони запитали, скільки живуть кішки, лікарка відповіла, що бачила майже 30-річних.

Зрозуміло, Феню це стривожило – люди не вічні. І хто буде піклуватися про Фенечку, коли господарів не стане? А переживати, ой, як потрібно… Адже вони давно не молоді, їм вже по 24 роки! Та й взагалі, про що вони думали, коли запрошували Феню жити з ними! Справжня несправедливість.

Фенечка визирнула з-за штор – люди зовсім не турбувалися про її майбутнє і займалися своїми справами. Все доводиться робити самій, інакше може бути пізно.

– Феня! Ходи їсти! – Покликала кішку господиня.

Фенечка зробила вигляд, що не чує, і лише коли її покликали в вісімнадцятий раз, зволіла з’явитися на кухні. “Як же вам зі мною пощастило”, – промовляла вся її постава.

На ситий шлунок думалося краще, і кішка нарешті зрозуміла, що потрібно робити і як вчинити. Вона змусить людей розмножуватися! І сама виростить наступне покоління своїх, особистих людей, свою свиту. Прислугу, нарешті!

Ввечері Фенечка власноруч вим’яла втомленими лапками подушки, повалялася на ліжку – подбала, щоб було м’яко і зручно. Потім тактовно вийшла за двері. Ну, кілька ночей можна потерпіти незручності – все заради світлого майбутнього!

Кішка почала вмиватися, але так і застигла з висунутим язиком… Що ж вона почула!

– Ну зай… Давай не сьогодні. У мене голова болить.

Очі Фенечки заблищали. Що ця господиня собі дозволяє? Феня створила цим двом усі умови, а ЦЯ губить все на корню!

Кішка влетіла в спальню пухнастим вихором і, вскочивши на ліжко, вдарила лапою дівчину по плечу.

– Зберися, тряпка! Мені потрібні нові люди, тож давай – берись до справи. Досить думати тільки про себе! Інакше вижену!!!

Дівчина розсміялася. Зла Феня виглядала так потішно й мило, що її тут же стали пестити в чотири руки. Задавши потрібний настрій, кішка тихенько “зникла”.

Через кілька місяців Фенечка вже не хвилювалася – вона свого домоглася. Її новий, особистий чоловічок уже реагував, коли кішка прикладала голову до живота “старої” господині. Тепер про майбутнє можна було не турбуватися. Щоправда, надалі Феня планувала розмножити господарів ще кілька разів.

А коли ці люди стануть старими і немічними, кішка все одно залишить їх собі. Вона ніколи їх не покине, бо вони – хороші!