Побачив біля траси ведмедицю, яка махала лапою: спочатку злякався і хотів тікати, аж раптом помітив щось дивне

**Щоденник**
Повертаючись додому знайомою трасою, я навіть не думав, що цей день стане таким незвичайним. Завжди тут тихо: ліс, свіже повітря, майже немає машин. Все було звично, аж поки я не побачив щось велике й темне біля дороги.
Наблизившись, я розгледів ведмедицю. Вона сиділа на задніх лапах і, здається, махала до мене лапою. Мені в душі стиснулося може, вона з цирку втекла? Або просто вийшла з лісу? Я вже хотів дати газу та їхати геть, коли помітив щось дивне.
Вона встала й почала йти в ліс, час від часу озираючись. Якось серце підказало: іди слідом. І, пройшовши кілька метрів у гущавину, я побачив ведмежатко. На його голові міцно застрягла пластикова банка. Він відчаяно тряс головою, але не міг звільнитися.
Тоді я зрозумів ведмедиця не нападала, вона просила допомоги.
Повільно, щоб не налякати матір, я підійшов до малюка й обережно зняв банку. Ведмедиця негайно підбігла, облизала його, ніби перевіряючи, чи все гаразд, а потім тихо пішла глибше в ліс.
Перед тим, як зникнути серед дерев, вона ще раз глянула на мене. У її очах було щось схоже на подяку.
Я ще хвилину пару секунд стояв, переводив дух, потім швидко сів у машину й поїхав. Цей день я не забуду ніколи.