Прощання з пасажиркою: ніжний момент перед поверненням додому

Висадив коханку з машини, Бучин ніжно попрощався з нею і поїхав додому. Біля під’їзду він на мить зупинився, обдумуючи, що скаже дружині. Піднявся сходами і відчинив двері.

– Привіт, – сказав Бучин. – Ганно, ти вдома?
– Вдома, – байдуже відповіла дружина. – Привіт. То що, йти смажити відбивні?

Бучин вирішив діяти прямо – впевнено, рішуче, по-чоловічому! Поставити крапку на своєму подвійному житті, поки ще не згасли сліди поцілунків коханки, поки його знов не втягнуло рутинне болото.

– Ганно, – Бучин прочистив горло. – Я прийшов сказати тобі… що нам потрібно розлучитися.

Звістку Ганна сприйняла спокійно, бо вивести її з рівноваги було нелегко. Колись Бучин навіть жартома називав її «Ганною Холодною».

– Що саме? – запитала Ганна з дверей кухні. – Може, не смажити відбивні?
– Як хочеш, – сказав Бучин. – Хочеш – смаж, хочеш – ні. Я йду до іншої жінки.

Після такого зізнання більшість дружин кидається на чоловіків із сковорідкою або влаштовує сцену, але Ганна не належала до більшості.

– Та ну, яке диво, – сказала вона. – Ти взяв мої чоботи з ремонту?
– Ні, – помітно розгубився Бучин. – Якщо це так важливо, я негайно поїду й заберу!
– Охо-хо… – пробурчала Ганна. – Що ж ти за чоловік, Бучине. Звідтиш дурня по чоботи – він старе і принесе.

Бучин відчув образу. Йому здавалося, що розмова йде якось не так. Не вистачає емоцій, пристрастей, підігрітих скандалом! Але чого ще чекати від жінки з характером Ганни Холодної?

– Мені здається, Ганно, ти мене не чуєш! – сказав Бучин. – Я офіційно оголошую: іду до іншої жінки, покидаю тебе, а ти про чоботи!
– Вірно, – сказала Ганна. – На відміну від мене, ти може йти куди хочеш. Твої ж чоботи не в ремонті. Чому б не прогулятися?

Вони прожили разом довго, але Бучин досі не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли говорить серйозно. У свій час він закохався в Ганну через її врівноважений характер, безконфліктність і небагатослівність. Плюс господарність і привабливі форми Ганни.

Ганна була надійною, вірною та холоднокровною, як тридцяти-тонний корабельний якір. Але тепер Бучин кохав іншу. Кохав палко, гріховно і солодко! Тому треба було розставити всі крапки над “і” та вирушити в нове життя.

– І ось, Ганно, – сказав Бучин з ноткою урочистості, скорботи і жалю. – Я за все тобі вдячний, але йду, бо кохаю іншу жінку. А тебе – ні.
– Та ну ж бо, – сказала Ганна. – Не любить мене, ненормальний ти напівкінь! Моя мама любила сусіда. А тато доміно і горілку. І що? Дивись, яка я вийшла у підсумку.

Бучин знав, що сперечатися з Ганною дуже важко. Її кожне слово – як гиря. Весь його початковий запал десь зник, не хотілося скандалити.

– Ганно, ти й справді чудова, – кисло сказав Бучин. – Але я кохаю іншу. Кохаю гаряче, гріховно і солодко. І планую піти до неї, розумієш?
– Іншу – це кого? – запитала дружина. – Наталку Кропиву, що?

Бучин відступив. Рік тому у нього дійсно був таємний роман з Кропивою, він і уявити не міг, що Ганна її знає!
– А звідки ти про це?… – почав він і припинив. – Втім, не важливо. Ні, Ганно, справа не в Кропиві.

Ганна позіхнула.
– Тоді, можливо, Світлана Бурбулка? До неї зібрався?

У Бучина змерзла спина. Бурбулка теж була його коханкою, але це залишилося в минулому. А якщо Ганна знала – чому мовчала? Ах, так, вона ж справжня кремінь, слова не витягнеш.

– Не вгадала, – сказав Бучин. – Не Бурбулка і не Кропива. Це зовсім інша, чарівна жінка, мрія мого життя. Я не можу без неї жити і збираюся піти до неї. І не відмовляй!
– Значить, точно Майка, – сказала дружина. – Ой, Бучин-Бучин… який ти наївний. Врешті твоїх мрій – Майя Валентинівна Гусяьова. Тридцять п’ять років, одна дитина, два аборти… Так?

Бучин схопився за голову. Влучив у яблучко! Роман у нього був саме з Майєю Гусяьовою.
– Але як? – промовив Бучин. – Хто нас здав? Ти шпигувала за мною, чи що?
– Елементарно, Бучин, – сказала Ганна. – Я гінеколог з досвідом. І бачила тут усіх жінок, в той час як ти – тільки деяких. Достатньо лише поглянути, щоб зрозуміти, що ти там був!

Бучин зібрався з думками.
– Припустімо, ти вгадала! – незалежно сказав він. – Нехай навіть це Гусяьова. Це нічого не змінює, я йду до неї.
– Дурник ти, Бучину, – сказала Ганна. – Міг би хоч заради інтересу в мене спитати! До речі, нічого чарівного в Гусяьовій я не помітила, як і в усіх жінок, це я тобі як лікар кажу. А ти ж бачив її медичну картку?
– Н-ні… – зізнався Бучин.
– Ось-ось! По-перше, негайно в душ. По-друге, завтра я подзвоню Семеновичу, щоб без черги тебе у диспансері прийняв, – сказала Ганна. – А потім поговоримо. Ганьба ж яка: чоловік гінеколога не може собі здорову знайти!
– І що мені робити? – жалібно запитав Бучин.
– Я піду смажити відбивні, – сказала Ганна.
– А ти мийся і роби, що хочеш. Як захочеш справжню мрію без болячок – звертайся, порекомендую…