Прозріння після гріха

Покаяння прийшло

Марічка була натуркою творчою, з вигадкою та фантазією. Що б не робила виходило гарно та незвично. Добра, тиха, скромна, але найголовніше незамінна. Працювала в сільській школі, вчила малят.

Діти, батьки, навіть колеги-вчителі її любили. Якщо хтось із педагогів захворіє вийде на заміну, хоч у другу зміну, але не відмовить.

Марічко Василівно, задача не виходить, скаржився її учень Андрійко.

А ти хоч трішки подумав над нею? питала вона, знаючи, що хлопець не дуже намагається лише б десь списати. А якщо однокласники не дають біжить до неї.

Терпляче пояснювала, доки не доходило до нього. А коли він нарешті розумів, раділа разом.

Ой, та ж воно легко!

Марічка виросла в дитбудинку, потім вступила до педагогічного училища. Ще зовсім крихітною її підкинули на поріг притулку, імя дала медсестра сподобалося їй воно, а по батькові придумали перше, що спало на думку. Як і всі в дитбудинку, Марічка навчилася терпіти та мовчки зносити образи. А кому скаржитися?

Батьківської ласки не знала, але мріяла про власну родину, діточок. Вірила віддасть їм усю нероздану любов. Уявляла, як зустріне чоловіка, і житимуть вони один для одного.

Та доля розпорядилася інакше: вийшла заміж за Миколу, місцевого водія вантажівки. Він помітив молоду вчительку, а їй захотілося власного гніздечка, хоч крихти жіночого щастя. Спостерігав, та одного разу зупинив.

Марічко, давно за тобою спостерігаю жінка ти справна. Вих