Ранок: старша по дому мчить уздовж свого володіння.

Вранці. Біжить старша по будинку вздовж багатоповерхівки, де вона головує. Немов на світовий рекорд зі стометрівки піде. З розвіваючим на вітрі шиньйоном, окривавленими кулаками і в спідниці, замок якої змістився вперед і став ширінкою. Ліва половина сукні розпалася, відкривши оголену частину. Права ще трималася у фортеці. В мерехтінні ранкових ліхтарів – справжня Свобода-На-Барикадах Делакруа.

І ось чому відповідальна особа з’явилась у такому вигляді. Йшла вона територією, перераховувала калюжі на газоні. І раптом виходить з-за рогу Яків Мойсейович із шістдесят другої квартири, Аркадія веде. Ну, в принципі, Аркадій притомний. Ну, може вкусити колесо у машини на ходу. Але це дрібниці. Розійшлися б, але тут на очах старшої по будинку Аркадій зупиняється, піднімає лапу і спрямовує струмінь тиском у три атмосфери на її улюблену петунію сорту “Бургундський”.

У старшої по під’їзду як пішло тепло від ніг до обличчя, як накотило… Ця хвиля, мабуть, і понесла її на скелі. Не молодиця жінка, коли такі накатує, почувається восени і мислить егоїстично. Розмахнулася вона і врізала Аркадію трубою з газети «Аргументи і Факти». Газета – в клапті. В руці залишився лише список редколегії.

І ось Аркадій женеться за старшою по будинку. Плаче і уривчасто повідомляє, що міфи про людоїдство пітбулів позбавлені наукового обґрунтування. Що до котів байдужий, а з улюблених фільмів – про сенбернара Бетховена. Мухи не образить. Але якщо цю фрю зараз впіймає, то сидіти Якову від семи до дванадцяти. А якщо вчасно не підбігти, то й від десяти до двадцяти.

А позаду Аркадія коров’ячим галопом скаче Яків Мойсейович. Стискає в руці ліву частину бюстгальтера і намагається переконати старшу по будинку, що можна пришити і буде як новий. І що шиньйони від Фурцевої все одно не актуальні, нині в моді якраз дреди. І що у в’язницю йому ніяк не можна. У п’ятницю іспит з історії православ’я приймає.

Загалом ішло до примирення сторін. Але біда одна не приходить. З третього під’їзду вилітає з господарем на мотузці різеншнауцер Дмитро. Розуміючи, що вже й так багато пропустив, вступає з одягом господаря Аркадія в такі суперечності, що Якову Мойсейовичу або чашкою від п’ятого розміру прикривайся, або відмовляйся від іспиту з історії православ’я.

А Аркадій влаштував погром старшій по будинку, різеншнауцеру та його господарю. Дорогою додому відгриз сидячій на лавці бабі костур і облив урну.

І ось тепер старша по будинку отруює життя своїм виглядом усьому райвідділу. Щодня допитує дільничного, вимагаючи повідомити, скільки років дадуть її чоловіку Якову Мойсейовичу і коли цей лейтенант поліції планує приспати проклятого Аркадія.

Дільничних не можна ставити перед такими питаннями. Вони безсилі перед стихією і смертні. Поки що вибір зупинився на хуліганстві. Але як допитати Аркадія як підозрюваного… Нехай цю перешкоду можна подолати. Припустимо, і розпишеться. Почерк у нього, судячи з петуній, твердий і розбірливий. Але як вручити йому обвинувальний акт – ось головне питання. Видається, що до друкованих видань він з деяких пір відноситься з недовірою.