Секрет безмежного щастя

Зрозуміла, що щастя її безмежне.

Оксана вирішила на вихідні поїхати до рідного села, відвідати матір і сестру. Вона жила в обласному центрі, працювала лікарем-кардіологом у лікарні й рідко випадала нагода вирватися додому.

Оксані було сорок пять, гарна жінка, давно вже побачилася з чоловіком та народила доньку. Та вже закінчила університет, вийшла заміж за однокурсника й поїхала до нього в рідне село. З чоловіком прожили сім років та розійшлися виявилися надто різними. Вирішили по-доброму, що краще розлучитися.

Добре, що видалися три дні вихідних, раділа Оксана, треба заскочити в супермаркет, купити мамі й сестрі трохи усього.

Оксана родом із села, з дитинства мріяла стати лікарем, швидше покинути дім, чесно кажучи жити в селі нуднувато, хоч і назва у того села була «Веселе». Але в «Веселому» не було нічого веселого село занепадало. Мешканці розїхалися на заробітки, хто куди, роботи нема, молодь тікає до міста.

Осінню та зимою в селі особливо сумно. Трохи світліше стає з приходом весни, коли починаються польові роботи. Навколо буяє зелень, сонце робить життя в «Веселому» справді трохи веселішим.

Зараз була друга половина червня. Оксана їхала автобусом із міста, дивилася у вікно на пропливаючі зелені поля й квітучі луки. На душі було радісно майже два місяці не бачила рідних, робота

Мама почувається не дуже добре, добре, що Альона живе з нею в хаті. Це справжнє щастя, інакше довелося б частіше їздити в село, хоч і шлях не близький три часи автобусом, думала Оксана, споглядаючи за вікном.

Молодша сестра Альона нікуди з села не поїхала, вийшла заміж за місцевого хлопця й так тут і залишилась. Батько помер рано, тому Альона з чоловіком жили в матері. Тарас виявився майстерним відремонтував хату, зробив прибудову для своєї родини й окремий вхід, аби не турбувати тещу. Альона народила двох синів-близнюків, вони теж вже поїхали з села й вчилися в коледжі.

На відміну від мене, Альонка завжди хотіла жити в селі, а в мене, навпаки, було велике бажання втекти з цієї «радості», ділилася вона з подругою Маряною, яку колись навіть привозила в село. Та була в захваті від свіжого повітря й краси навколо.

Розумію, Маня, тобі, міській жительці, вперше вдалося побувати в селі, от і дивуєшся всьому. А якби жила тут восени дощ, багнюка, або весною, коли розмоклі дороги тоді б я подивилася, як би тобі сподобалося, сміялася Оксана.

Цього разу дорога минула непомітно, бо вона дрімала, а прокинулася, коли вже проїхали велике селище. Незабаром у далечині зявилося «Веселе», на знаку великими літерами було написано його назву. Водій повернув з траси, і тепер автобус трясло по ґрунтовці.

Вийшовши, Оксана озирнулася.

Нічого не змінюється, посміхнулася вона й пішла до хати.

Сонце приємно гріло, повітря було свіжим, пташки співали, настрій у Оксани був чудовий все ж таки рідні місця.

Здоровенькі були, Оксанко, почула вона старезний голос. Перед нею стояла бабуся Параска, сусідка її матері, до матері в гості?

Здоровенькі були, бабо Параско. Так, треба навідатись, занудьгувала.

Добре діло, нещодавно мати твоя згадувала тебе, чекає Ну добре, іди, а я в магазин, треба дрібниць купити, пенсію принесли.

Добре, бабо Параско, а як здоровя?

Та як? За віком, доню, за віком, відповіла старушка й поплелась собі.

Оксана зайшла в калітку рідної хати. У дворі нікого не було. Відчинила двері, і на порозі, як завжди, її зустрів кіт Пилип. Потерся об ноги.

Привіт, мій гарненький, привіт, малий, ніжно сказала вона, погладивши пухнастика, а той вже муркотів із задоволення.

Ого, малий виглянула з кухні Альона, вже морда в миску не лізе, справжня діжка, сміялася вона. Привіт, сестричко, вони обнялись. Привіт, мандрівниця. А ми з мамою тебе чекали, їстимеш?

А ти питаєш! Та й з дороги я.

У хаті їстимемо чи надворі?

Звісно надворі! Сонце, тепло, краса Де ще так повечеряю?

Ну й добре, я теж люблю на свіжому повітрі, зараз стіл накрию.

А мама де?

На городі, ось іде, дивись вже й ягоди тобі несе, зірвала трохи суниць. А як же, треба ж дочку пригостити, сміялася Альона.

Привіт, мамо, підбігла Оксана, взяла миску з ягодами. Як ти? Скучила за тобою! обіймаючи матір, говорила донька.

Привіт, Оксанко, привіт, рідненька, мати була щаслива: обидві доньки поряд. Вирішили тут у бесідці вечеряти ну давайте.

Під час вечері Оксана дізналася про всі сільські новини і радісні, і не дужеБаба Параска, випадково підслухавши їхню розмову, тільки похитала головою і прошепотіла: «От і знайшлося щастя у «Веселому», хоч і не чекали».