Що? Гості? О Боже! Чим їх годувати? У нас же нічого немає! – злякалася я. – Не хвилюйся! Вони самі принесуть частування!

На днях я відвідав свого сина Олексія. Власне кажучи, приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олексій вирішив поклеїти нові шпалери і попросив мене допомогти. Звичайно ж, я не міг відмовити синові в такому проханні.

Я взяв відпустку на роботі та поїхав до Олексія. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, аби все зробити. Ми були впевнені, що зможемо завершити все вчасно.

У перший день ми поклеїли шпалери в одній кімнаті, а наступного дня – в іншій. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син взяв слухавку і сказав:

– Так, приїжджайте! Це чудово! Я з радістю вас усіх побачу! Познайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

– Хто це?

– Гості! П’ятеро людей! І до того часу ми мусимо поклеїти шпалери в цій кімнаті.

Я був просто вражений:

Олексій! Які гості?! У нас немає їжі! У холодильнику лише яєшня! І її на всіх не вистачить!

– Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А нам лишиться лише приготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: коли запрошуєш гостей, потрібно купувати продукти та готувати багато їжі. Але мій син сказав, що у них все по-іншому.

У нас було час, щоб поклеїти шпалери, прийняти душ і привести себе до ладу. Потім почали збиратися гості мого сина. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пироги, хтось шашлик і салат. А Олексій просто поставив чайник, мед і цукор. Виявляється, для такого випадку Олексій вже купив одноразовий посуд.

Стіл вийшов розкішним. Усі з задоволенням їли, потім пили чай. А потім одна жінка почала співати, і ми стали підспівувати. Вечір був дуже веселим, сімейним і зворушливим.

А потім кожен гість забрав свою посуду, і гості пішли. А ми з Олексієм помили лише чашки та ложки, а тарілки просто викинули у смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я запитав Олексія: хто це вигадав? А він мені відповів:

– Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти кажеш. Але це було так клопітно і дорого. От ми й порадилися з друзями і вирішили, що будемо збиратися у кожного по черзі, і кожен повинен принести по дві страви. А господарю залишається лише приготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім дуже сподобалося, і тепер ми збираємося так постійно!

Мені також дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм чомусь не сподобалося. Дарма!

Вони навіть відмовилися спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже гарна ідея.