Сьогодні на вечерю запросила колишню невістку з онуками, а синові заборонила приходити.

Сьогодні на Святвечір я запросила до себе колишню невістку з онуками, а синові заборонила приходити. Готую кутю, накриваю стіл і чекаю на гостину улюбленої невістки з дітьми. Онукам спекла пляцок і придбала подарунки. Хай колядують у мене і трохи звеселять свята. Знаю, що доки зможу, завжди їх підтримуватиму.

Готуючи святкову вечерю, не витримала і подзвонила колишній невістці, щоб запросити її з онуками на гостину. Я попросила, аби син не приходив. Вже давно попереджала його, коли він розлучився з першою дружиною, що іншої невістки не прийму, бо моя невістка – Оксана.

Син розлучився п’ять років тому. Це була дуже безвідповідальна поведінка, адже пішов він до іншої жінки, коли найменша дитина мала лише кілька місяців. До цього, звісно, він довгий час обманював дружину і замилював їй очі.

Поки Оксана з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, син проводив “на роботі” довгі години, а насправді зустрічався з іншою жінкою. Згодом його коханка поставила умову обрати. Він зібрав речі і переїхав, залишивши дружину з двома малими дітьми.

Від самого початку цієї ситуації я стала на бік Оксани. Син вчинив безвідповідально. Він сплачує аліменти, але що з цього? Діти потребують не аліментів, а батька і справжньої родини. Мій син не послухав мене і рік тому знову одружився. Всі думали, що тоді я прийму нову невістку, проте я не мала такого наміру. Нещодавно в нього народилася ще одна дитина, але навіть це не змінило мого ставлення до коханки.

Моїми онуками є діти Оксани. Інших онуків мені не треба. Навіть так йому і сказала. Прийде час, коли ще повернеться з піджмуреним хвостом. Наразі син не приходить, тож свята проводжу з Оксаною та моїми онуками.

З Оксаною і її дітьми маю справді чудові стосунки. Проводимо разом свята, часто зідзвонюємось, відвідуємо один одного. Увесь свій час Оксана присвячує дітям. І я, як бабуся, намагаюся активно їй допомагати у вихованні онуків: забираю їх до себе, підтримую фінансово, допомагаю з уроками. Оксана за ці роки стала для мене як донька. Її батьки живуть за 600 кілометрів від нашого міста і не можуть їй допомогти.

Тепер наближається Святвечір. Готую кутю, накриваю стіл і чекаю на гостину улюбленої невістки з дітьми. Онукам спекла пляцок і придбала подарунки. Хай колядують у мене і трохи звеселять свята. Знаю, що доки зможу, завжди їх підтримуватиму.