Свекруха не навчить поганим звичкам

Свекруха поганого не навчить

Нарешті Тарас із Соломією переїхали у свій великий будинок. Будинок просто грандіозний, двоповерховий, і саме такий їм і треба адже в них троє дітей. Кожному окрема кімната всі раді. Хоча найменша Марічка ще не усвідомлювала, що таке «своя кімната», їй усього рік і півтора.

Дякую тобі, мій любий, за таке диво. Як же приємно почуватися господаркою великого дому. Хлопці, звісно, носяться, наче вихор, але хай собі. Діти ж мають розвиватися, тішилася Соломія.

Згодом вона зрозуміла, що тримати такий будинок у порядку справа не з легких, особливо з трьома дітьми. Остапку сім, Ярику чотири, а Марічка ще маленька.

Після вечері Соломія мила посуд, діти гралися, чоловік «прилип» до телевізора на дивані. Раптом йому подзвонили.

Привіт, Віталіку, почула Соломія голос чоловіка, усе добре, а в тебе як? запитав він.

Дружина зрозуміла це молодший брат чоловіка, який жив у іншому місті зі своєю матірю. Хоча Віталікові вже тридцять, він ще не одружений і не поспішає. Поговоривши з братом, Тарас весело оголосив:

Віталік збирається одружуватися, запросив нас на весілля!

Невже? здивувалася Соломія, а я вже думала, він ніколи не захоче. Йому ж і так добре: сам красенюка, жінки до нього липнуть, мати й нагодує, і постирає. Життя малина. Хоча робота в нього не дуже серйозна, хоча й інститут закінчив. Наче бешкетник якийсь, промовила вона.

Чоловік мовчав і про щось напружено думав.

А от ти у мене справжній працьовник, продовжувала Соломія, енергійний, наполегливий, амбітний. Ви з братом як небо і земля. Віталік і далі в нічному клубі працює?

Так, діджеєм, відповів Тарас.

А наречена в нього хто?

Віталик не розповідав, сказав, що звуть Олеся, вчителька молодших класів.

Соломія сіла поруч із чоловіком, бачила, що він чимсь заклопотаний.

А де вони житимуть? Може, в Олесі є квартира?

Ось до чого я веду, подивився Тарас на дружину. Що скажеш, якщо мама переїде до нас? У неї однокімнатна, вони ж там не помістяться. А наш будинок великий, всім місця вистачить.

Соломія замовкла, обдумуючи перспективи спільного життя зі свекрухою. Тарас теж напружено чекав.

Дружина струснула кучерями й випалила:

Знаєш, я не проти. Допомога з дітьми буде.

Ти у мене просто космос, кохана, поцілував він її у щоку.

Соломія знала свекруху Надію Григорівну не дуже добре. Вона інколи приїжджала до них, але ненадовго. За ніч не пізнаєш людину. А ось жити під одним дахом зовсім інша справа.

Надія Григорівна жінка під шістдесят, привітна, спокійна, охайна. Внуків любила й до Соломії ставилася добре. Хоча дружина в глибині душі сумнівалася:

Ну не може ж вона бути така ідеальна. У кожному є свої дивацтва. Ладно, поживемо побачимо…

Такі думки мучили Соломію два місяці. Поки Тарасу не довелося поїхати на весілля до брата одного. Соломія не змогла Марічка захворіла.

За три дні чоловік повернувся з матірю.

Ну все, зрозуміла Соломія, мости спалено, назад дороги нема. Тепер нас на одного більше.

Надія Григорівна привезла подарунки: Марічці велику ляльку, хлопцям машинки. Вечором довго розмовляли, Тарас розповідав про весілля.

Олеся у Віталика молодець. Красунюка й розумниця, взяла брата в руки, а він, як дивно, її слухається.

Свекруха кивала, нічого поганого про нову невістку не сказала, і навіть Соломія про себе подумала: «Молодець дівчина».

Перший тиждень Соломія пильно спостерігала за свекрухою, але та поводилася, як ідеальна бабуся: читала дітям казки, грала з ними, допомагала з прибиранням, інколи готувала.

Мамо, бабуля навчила мене шнурки завязувати! з гордістю повідомив Ярик.

А я вже читаю без помилок, хвалився Остапко, зі мною бабуля займається.

Соломія була задоволена. Навіть подумала: «Свекруха поганого не навчить».

Через деякий час Надія Григорівна запропонувала:

Сонечко, ти ж так з дітьми виснажуєшся, давай я візьму на себе кухню. Бачу, тобі важко встигати.

Дякую, мамо, ледь не обняла її Соломія, я тільки за!

Тарас теж був присутній.

Мамо, ми раз на тиждень закуповуємо продукти, але якщо щось потрібно скажи. Можеш і онлайн замовити. До речі, ти вмієш компютером користуватися?

Трохи вмію, стараюся не відставати від життя, скромно відповіла вона.

Вечеряли разом. Діти, які зазвичай не їли гречку, тепер уплітали її за обома щоками. Соломія булаВідколи свекруха взяла на себе кухню, хата заквітчала новими запахами, а діти почали просити рецепти у бабусі, і хоч Соломія іноді відчувала легке заздрісне печення, вона сміялася собі в думках: “Ну от, тепер навіть гречку готує так, що аж слинки течуть мабуть, справді, у кожної жінки є своя магія, і Надія Григорівна просто знайшла свою серед каструль і приправ”.