Відплата

**Щоденник Родіона Гнатюка**

Родіон завжди був тихою та розумною дитиною. Батьки нічого не шкодували для єдиної дитини — оплачували секції та гуртки, щоб виховати всебічно розвинену людину. Він займався дзйо-до, грав у шахи, малював. Згодом захопився грою на бандурі.

Тим часом однолітки запрошували дівчат у кіно, балувались дешевим вином та цигарками, а Родіон сидів із інструментом, перебираючи струни та нарікаючи хрипкуватим голосом.

Батьки мріяли про його успішне майбутнє. У маленькому містечку на Волині з чотирнадцятисячним населенням робити було нічого. Після школи Родіон легко вступив до університету у Житомирі на престижний факультет кібернетики.

За день до початку навчання батько відвіз сина з новеньким дорогим ноутбуком до тітки. Її чоловік помер рік тому, діти вже мали свої родини. У гуртожитку галасливо, спокус багато — а тут тихо. Матір не взяли, щоб уникнути довгих прощань із сльозами. Батько залишив грошей на перший час і поїхав.

Родіон уперше був цілком сам. Тітка майже не цікавилась його справами — лише слідкувала, щоб він не ходив голодним і повертався додому вчасно.

Відірвавшись від батьківської опіки, Родичі пустилися в усі тяжкі — прогулювали пари, знімали кімнати для вечірок. Але Родіон тримався осторонь. Друзів у нього ніколи не було, а до гулянок він не звик. З першого дня його увагу прикувала Ярина — вродлива білявка з ясними очима.

Хлопці шепотілись, що Ярина вступила на «чоловічий» факультет лише для того, щоб знайти гарного чоловіка. Вчилась вона погано, але викладачі рідко ставили їй незадовільно. Її можна було просто слухати, дивитись на неї, пояснювати матеріал, торкаючись плеча.

Але в Ярини не було відбою від залицяльників. Вона вважала Родіона «ботаном» і ігнорувала. Про що з ним говорити? Про бандуру, шахи чи нудне програмування? Він їй не підходив.

А він страждав від безвідповідної любові. Хотів бути поряд із нею щохвилини. Під час чергової поїздки додому Родіон оголосив батькам, що переїжджає в гуртожиток. Тітка живе далеко, дорога забирає забагато часу. Розгорілася сварка — батько кричав, мати ридала.

Та Родіон запевнив, що його навчанню це не зашкодить, що можна йому довіряти. До того ж, на нього вже дивлятьсяНарешті, коли Ярина обняла його, зізнавшись, що завжди боялася його розуму, а тепер наважилась бути щасливою, Родіон зрозумів — справжнє кохання варте будь-якого чекання.