Він не мав іншого шляху

На другому курсі університету Микола закохався в гарненьку білявку Оксану, яка навчалася в паралельній групі. Її ніжний рум’янець на щоках і теплий погляд великих сірих очей не давали йому спокою. Та на одній із студентських вечірок вони нарешті ближче познайомилися, він запросив її на танець.

Як гарно ти танцюєш, зробив він комплімент Оксані, а та сміялася на всю залу.

Та що тут складного? Рухайся швидше, і все вийде, посміхаючись, говорила вона, танцюючи із задоволенням.

Вона чекала дитину.
З того вечора вони почали зустрічатися. Їхній бурхливий роман завершився весіллям. Жили обоє в гуртожитку, навчалися, але якось вправлялися їм на той час дали спільну кімнату. А невдовзі в ній зявилася дитяча ліжечко. Оксана чекала дитину.

Миколо, як ми вчитимемося, коли зявиться наш син? Одна кімнатка Може, мені взяти академвідпустку? Шкода, звісно, тоді ти закінчиш інститут раніше за мене.

Оксанко, нащо заздалегідь хвилюватися? Ось народиться син, тоді й думатимемо. Ми не перші й не останні в такій ситуації. Живуть же якось інші студенти з дітьми. Віталій із моєї групи взагалі близнюків виховує, а навчання не кидає, казав чоловік.

Настав час Оксана народила чудового хлопчика Ярика. Микола з нею не могли натішитися у їхній родині зявився цілковито новий чоловічок. Звісно, спочатку було важко, але їм пощастило. Чи то Ярик виявився розумним малюком, чи просто народився спокійним, але він давав молодим батькам висипатися і не нервував їх, був сама врівноваженість.

Вони чергувалися на парах, готувалися до ісправ. Якось Оксана обійшлася без академвідпустки. Хоча, коли син хворів, її мати приїжджала із сусіднього села, допомагала сиділа з онуком, вчасно давала ліки.

Оксанко, може, забереш Ярика до нас у село? пропонувала мати, але вони відмовлялися.

Ні, мамо, якось перебємося. Якщо що, знову покличемо.

Так і закінчили університет Микола з Оксаною. І здавалося, труднощі родинного життя мали б їх зміцнити, але не тут-то було. Оксані бабуся залишила у спадок квартиру, вони вже працювали й жили в ній. Ярик ходив до садка.

Коли почалися розлади в їхній сімї, Микола навіть не міг зрозуміти чому. Оксана змінилася, стала холодною. Вони вже не розуміли одне одного. Микола замислювався:

Важко тепер зрозуміти, чи ми справді кохали одне одного, коли одружилися молодими, чи прийняли симпатію за кохання. Або просто тримаємо сімю заради сина. Дуже хочеться зберегти наш дім, хоч би заради Ярика. Ми дійшли до такого, що нас із дружиною повязує лише любов до сина й відповідальність за нього.

Що думала Оксана, він не знав. Вона просто закохалася в іншого настільки, що готова була кинути чоловіка, але йти з сином було нікуди, адже це її квартира. У її Руслана не було свого житла. Одного разу дружина сказала:

Миколо, нам треба розлучитися. У мене інший чоловік, я його люблю. А до тебе ставлюся лише як до батька Ярика. Так більше не може бути.

Я не готовий до таких змін у житті, відповів він. А як же Ярик? Ти про нього подумала? ця новина приголомшила його.

Я постійно тільки про нього й думаю. І мені здається, так буде краще.

Як краще? Щоб сина виховував чужий чоловік, а не я, його рідний батько? Про що ти, Оксано? збурхнувся Микола.

Наш син підростає й скоро все розумітиме. Скільки ще можна вдавати з себе зразкову сімю? спокійно сказала дружина.

У нас нормальна сімя! Ми обоє любимо сина!

Любимо сина Але не любимо одне одного. А це вже ненормально, зі смутком промовила Оксана.

Микола розумів, що дружина права розумом розумів, але не серцем. Він знав: після розлучення вона хоче залишити сина собі. А для нього це було нестерпно. Він дуже любив сина. Хоча й розумів, що Оксана чудова мати. Микола не давав згоди на розлучення:

Я не хочу, щоб у Ярика зявився новий тато.

Миколо, який новий? Ти ж не перестанеш бути його батьком це назавжди. Ти розлучишся зі мною, а не з сином. Із дітьми не розлучаються, переконувала вона.

Микола спалахнув:

Так, із дітьми не розлучаються, тут ти права. Але я більше не зможу читати йому казки на ніч, складати пазли, перевіряти домашні завдання, коли він піде до школи. Що це за батько на відстані? Якщо ти вирішила влаштувати нове життя, знай сина я тобі не віддам! нервово вигукнув він і вибіг із квартири, щоб провітрити голову.

Йшов вулицею, намагаючись зібрати думки й заспокоїтися, безперервно роздумуючи:

І що я можу зр