Вона прагнула до безкрайніх хвиль…

Вона мріяла про море…

Марійка щомісяця відкладала з зарплати гроші на відпустку. Весь останній рік вона мріяла про море. Колись, дуже давно, батьки возили її на південь, але вона майже нічого не пам’ятала. Тоді їй було всього три роки. Потім батьки відвозили її на літо в село до бабусі та діда. Замість моря там була мілководна річка, зате купатися можна було скільки завгодно — до посиніння губ і мурашок.

У четвертому класі батьки відправили Марійку в табір. Їй там страшенно не сподобалося — режим і жодної свободи. Купалися лише раз. У селі канікули проходили вільніше. Батьки щовихідних приїжджали, привозили солодощі. З тих пір Марійка більше не їздила в табори.

У її спогадах дитинство асоціювалося з палючим, майже білим сонцем, з криком дітей у річці, з райдужними бризками. Вона пам’ятала запах тини й колючої трави біля берега. А ще пам’ятала м’яку, як шовк, теплу пилюку на дорозі.

Їй часто снилося, що вона біжить по дорозі, засмаглими до чорна ногами, занурюючись у пил по щиколотку. А назустріч йдуть мама та тато… На цьому місці Марійка завжди прокидалася з важко биючимся серцем.

Коли вона була у восьмому класі, раптом помер від інфаркту батько. Мати не могла змиритися з його смертю, ніби згасла одразу. Часто їздила на кладовище, поверталася мовчазна й сумна.

А потім мати захворіла. Лежала, не маючи сил підвестися. Перестала фарбувати волосся й доглядати за собою. Марійка часто приходила зі школи й заставала її у ліжку.

— Мамо, ти що, не вставала? Їла щось? — тривожно питала донька.

— Не хочу. Сил немає, — відповідала мати сухими, безкровними губами.

Марійка сама готувала, ходила до магазину, прибирала, намагалася нагодувати матір. Потім та й з ліжка перестала вставати. Ні сльози, ні прохання не допомагали. Сусідка заходила, доглядала за нею, поки Марійка була в школі. Вона ж і подзвонила, коли мати померла.

Марійка не пам’ятала, як складала іспити. Мати пішла з життя напередодні останнього дзвінка, дивлячись на портрет чоловіка на стіні. Сусідка допомогла з похоронами.

Марійка вступила на заочне й влаштувалася працювати в інститут. Вона була повнолицВона сиділа на піску, обіймаючи маленького Арсенія, і думала, що іноді щастя приходить саме тією дорогою, якою ти його не чекаєш.