Втілення змін

Маряно, вибач, мені треба їхати.

Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я вже звикла.

Маряні кожен раз було важко відпускати Тараса до дружини. Так хотілося, щоб він залишався на ніч. Вони б пішли в кавярню, потім дивилися фільм, закутавшись у теплу ковдру. Вона б зварила смачну каву

Але все це було лише в мріях. Тарас ніколи не приховував, що одружений, має сина. Дружину не любить, живе заради хлопця. Чекає, поки той закінчить школу, і ось тоді піде до Маряни.

Їй було байдуже на його дружину. Чому вона має думати про щастя якоїсь жінки? Ну, була сімя, перестав любити це ж видно. Не тримай його, відпусти. Просто Тарас гарний батько, не хоче травмувати сина своїм уходом.

Нічого, буде і на її вулиці свято. Через два роки син поїде вчитися, і ось тоді Буде і ковдра, і кіно, і справжнє щастя. Маряна мріяла про доньку, свою копію.

Два роки промайнули швидко. Вона чекала, коли він нарешті виконає обіцянку, але щоразу знаходились причини.

Розумієш, у Насті мати сильно захворіла, довелося забрати її до нас. Зараз не можу, ти ж розумієш

Маряна зітхала і згодно кивала. Скільки ще чекати? До пенсії?

Затримка. Може, збій? Купила тест. Дві смужки. Може, це і на краще Треба до лікаря, нехай підтвердить.

Вона сиділа у жіночій консультації в кінці коридору, чекаючи своєї черги. Двері відчинилися, і з кабінету вийшла вагітна жінка з великим животом. Під руку її вів чоловік. Невже Це ж Тарас! Що відбувається?

Вони вийшли на вулицю, не помітивши її. Вона зайшла до лікаря.

Дівчино, з вами все гаразд? Ви дуже бліда.

Так, мабуть, гаразд. Просто хочу перевіритися.

Лікар підтвердив вагітність і привітав Маряну.

Вік уже підганяє, народжувати першу дитину в 35 трохи пізно, але нічого. Ось перед вами була пацієнтка, 40 років, син випускник, а вони з чоловіком вирішили народити донечку. Гарна сімя, міцна, чого б і ні?

Маряна криво посміхнулась і не відповіла. В голові крутився вир думок. Як так? Навіщо він брехав, що піде, а сам зробив дитину «некоханій дружині»? Довго збирався це приховувати? Що тепер робити?

Лисичко, сьогодні не зможу приїхати, вибач

Так, звичайно, я теж зайнята.

Чим це?

Іду в клуб із Софійкою. Набридло сидіти вдома.

Який ще клуб, тобі скільки років? Мені не подобається ця ідея, Лисичко

Ну, я ж не маю сімї, маю право. Ти чужий чоловік, не маєш права мені вказувати.

Маряна вимкнула телефон. Оце так, їй у клуб не можна! А вона має, як вірна песиця, чекати свого господаря, поки той плодить дітей, виховує їх і іноді заїжджає до неї за новими враженнями. І так до тих пір, поки не набридне.

Лише зараз вона зрозуміла, у якій жалюгідній ролі перебувала всі ці роки. Усе найкраще дружині та синові, а вона так, запасний аеродром. І йому байдуже, що роки йдуть, їй треба народжувати, інакше буде пізно. Ну нічого, тепер у неї буде власна дитина.

Тарас приїхав без попередження. Плакав. Розповів, що під час пологів його дружини померла донечка, хоча все мало бути добре. Жінка збожеволіла від горя, і він не знає, що робити.

А що робити? Бути з дружиною у цей важкий час. Тарасе, це ваше спільне горе. Не розумію, навіщо ти їздив до мене, якщо у вас усе було гаразд? Навіщо брехав?

Це Бог покарав мене, забрав доньку через тебе

Не неси дурниць. У всьому винен лише ти. Брехав дружині, брехав мені, собі Будь хоча б зараз чоловіком іди до неї.

Розумієш, я люблю вас обох. Кожну по-своєму. І не можу бути лише з однією

Все, Тарасе, йди. І більше не приходь.

Маряна зачинила двері і розплакалась. Їй було шкода і себе, і дружину Тараса, яка втратила дитину. Вона скоро саме стане матірю і уявляє, як це боляче.

Тарас дзвонив кілька разів, приїжджав пяний, але вона прогоняла його. Він так і не дізнався, що Маряна народила сина, його сина. Записала на своє прізвище, а у графі «батько» поставила риску. Хлопчик Ярослав вийшов копією Тараса чужого чоловіка.

За статистикою, близько 10% чоловіків йдуть від дружин до коханок. І майже половина згодом повертаються. А скільки жінок так і не дочекалися, коли одружений чоловік розлучиться та одружиться з ними, як обіцяв