Connect with us

З життя

Вистава, що заворожує

Published

on

Сьогодні Світлана з нетерпінням чекала кінця робочого дня, уявляючи, як вийде з офісу, де її зустріне коханий чоловік, і вони разом поїдуть у улюблену кавярню. Саме там вони познайомилися пять років тому цього ж дня.

Вискочивши з офісу, вона побачила чоловіка біля машини. Він усміхнувся:

Привіт, Андрію, пригорнулася до нього, а він поцілував її у щоку.

Привіт, привіт. Ну що, поїхали до нашої кавярні? сказав він, і вона щасливо засміялася та кивнула. Вона чекала подарунка.

Посиділи трохи, але чоловік нічого не подарував. Андрій запропонував:

Гаразд, їжджимо додому. Подарунок чекає там.

Так? Що це? Чому ти не взяв із собою? здивувалася дружина.

Скоро побачиш, загадково відповів він.

Підїхавши до дому, вони вийшли. Андрій підійшов до якоїсь машини, натиснув на сигналку, і двері відчинилися.

Ось, кохана моя дружино, це тобі. Катайся на здоровя.

Світлана оніміла від такого подарунка машини вона ніколи не очікувала. Кинулася до нього на шию:

Андрію, дякую! Ти найкращий чоловік у світі. Як же я тебе люблю!

Вона й так обожнювала його, бо він усім доводив свою любов. Андрій працював багато, іноді без вихідних, щоб заробляти на подарунки та відкладати на будинок. Мріяли про великий заміський дім, а потім про дитину. Жили у трикімнатній квартирі Світлани, яка дісталася їй у спадок.

Кохана, тепер це твоя машина. Я знаю, як ти мріяла про неї.

Дома вони відзначили пяту річницю й покупку авто у кавярні не пили, адже Андрій був за кермом.

Наступного дня Світлана приїхала на роботу на новенькому червоному авто. Увійшла до офісу із щасливою усмішкою, а колеги вже чекали усім кортіло дізнатися, що подарував чоловік. Всі вітали.

Мій Андрійко подарував мені машину! Він мене розуміє без слів, зажмурилася на мить. Дівчата, якби ви знали, який він чудовий. За пять років ми жодного разу серйозно не посварилися!

Вітаємо з таким подарунком! говорили колеги.

Хтось щиро радився за неї, а дехто кусав губи від заздрощів. Однією з них була Ярина колишня однокласниця Андрія, яка завжди заздрила Світлані. Ще зі школи вона була закохана в нього. Зараз, дивлячись на щасливу колегу, думала:

«Чому одним усе, а іншим нічого? Ну нічого, ще поскаче. Іш яка радісна!»

А Світлана, наївна, не розуміла, що щастя любить тишу. Вона вірила, що колеги до неї добре ставляться, і не уявляла, що знайдеться людина, яка піде на підлість заради чужого щастя.

Ближче до вечора Андрій подзвонив і сказав, що затримається через роботу. Вона зітхнула, але нічого він працює на їхню мрію.

Виходячи з офісу, вона помахала колегам і підійшла до машини.

Ну що, красуню, поїдемо додому? ніжно подивилася на свою «дівчинку».

По дорозі заїхала до торгового центру. Вибрала чоловікові годинники.

Чудовий подарунок для Андрія, думала вона.

Купивши, вона сіла в авто.

Тепер і я порадую свого чоловіка. Дарувати так само приємно, як і отримувати!

Біля дому вона зменшила швидкість, хотіла припаркуватися, як раптом почула глухий удар. Вискочила й побачила чоловіка, який сидів на дорозі, тримаючись за ногу.

Боже, це я вас збила? Вибачте! Зараз викличу швидку, перелякано сказала вона.

Але він заперечив:

Не треба. Удар несильний, мабуть, просто синця. Потрібно щось холодне прикласти.

Вона запропонувала зайти до неї, і він погодився. Піднялися в квартиру, вона наклала повязку, без кінця вибачаючись.

Та не переймайтеся так! Я радий такій травмі, аби вас побачити. Ілля. А ви?

Світлана

Його відверті погляди бентежили її. Трохи посидівши, він підвівся, а вона запропонувала довезти. Він відмовився. Раптом він зупинився біля фотографії Світлани з Андрієм.

Ви його знаєте? Ось це так! Хоча, навіщо питаю, якщо ви разом на фото. Це ваш брат? усміхнувся.

Ви його знаєте? здивувалася вона.

Звісно. Це чоловік моєї сестри. Дуже працьовитий, весь у роботі, шабашки, відрядження, заробляє на будинок. Вдома рідко, сказав Ілля.

Світлані стало погано. Боляче, образливо. Вона не памятала, як Ілля пішов, але його слова застрягли в серці гапкою.

Так не може бути, це ніби сон

Але, розплющивши очі, зрозуміла це реальність. Звідки Ілля знав про плани Андрія?

Невже він живе подвійним життям? Невже наші мрії про дитину і будинок він реалізує з іншою?

Коли Андрій повернувся, вона вдавала, що спить. Не хотіла бачити його, не кажучи вже про розмови.

На роботі колеги теж не питали, бачили, що вона не в собіВона вирішила вірити своєму чоловікові та зрозуміла, що Ілля та Ярина просто намагалися їх розлучити, тому тепер їхнє щастя стало ще міцнішим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − сім =

Також цікаво:

HE1 годину ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ4 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ4 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...

CZ4 години ago

Orel u modré misky mi vrátil bratra, kterého jsem myslel, že jsem ztratil

Jmenuju se Radek, je mi sedmnáct a ještě loni v červenci jsem skoro nemluvil s nikým kromě mámy. Tohle je...

CZ4 години ago

Zvonek, který si Hanka pořídila sama

Je mi 74 a žiju sama v třípokojovém bytě v Olomouci, čtvrté patro, balkon na Riegrovu ulici. Můj muž Miloslav...

CZ4 години ago

Zeť platí za pokoj, který obýval zadarmo

Jsem Radek, mám třicet osm a bydlím v Pardubicích, kde vedu malou autoservisní dílnu po otci. S Petrou, mou ženou,...

CZ5 години ago

Sunset Ridge, čtyřicet let a medový koláč po babičce Rozálii

Jedenáct let si moje tchyně našla způsob, jak mě srazit na kolena při každých svátcích, narozeninách i nedělní večeři –...

HE14 години ago

מאה שמונים אלף שקל על חוזה שלא שווה את החותמת שלו

היא גלית שגיא, ארבעים ואחת, מנהלת כספים בחברת סטארט-אפ ברחוב רוטשילד בתל אביב. הוא רועי אשכנזי, הבעלים השותף של חדר...