Загублена таємниця віків

У домі Ярослава та Олени радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Дмитра, одружується він на коханій дівчині Соломії. Дмитрові давно не спалося, він постійно поглядав на годинник, боячись запізнитись або щось пропустити. Хвилювався Дмитро, адже одружується вперше.

Цього дня я чекав так довго, нарешті назву свою кохану Соломію дружиною. Любимою дружиною. Будемо щасливі, вона теж мене любить, такі думки були в нареченого.

Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні головний день її життя, її весілля з Дмитром.

Мабуть, він теж вже не спить і хвилюється, з усмішкою думала вона про майбутнього чоловіка:

Сьогодні ми станемо однією родиною, і це означає, що кожен день будемо разом засинати й прокидатися. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя.

Соломія тішилася від думки про те, що все буде добре. Та життя не дорога через поле, і на ній трапляються й світлі, й темні моменти, складні випробування, іноді безвихідні ситуації. І найважче пройти їх, не втративши близьких.

Спочатку обидві родини не дуже схвально поставилися до вибору дітей. Бо кожен батько вважає, що його доньці потрібен надзвичайний чоловік, а синові ідеальна дружина. Але молоді нікого не слухали, вони були щасливі разом, і ніхто вже не міг цьому завадити.

Весілля пройшло чудово. Усі залишилися задоволені. Наречена сяяла від щастя, а наречений був гідний її. Почалося їхнє спільне життя. Дмитро й Соломія будували плани, мріяли про дітей, про свій великий дім.

Першою у нас народиться донька, упевнено говорив Дмитро, буде у нас маленька принцеса.

Димо, а я хочу сина, буду вчити його бути сильним, як його батько, відповідала дружина.

Та зрештою згоджувалися: хто б не народився, це буде їхнє щастя, і вони будуть любити цю дитину.

Минув рік їхнього шлюбу, а Соломія досі не завагітніла. Обоє дуже чекали, вона навіть плакала потай, боячись, що дітей у них не буде.

Але через півтора роки нарешті зявилася довгоочікувана новина.

Дмитре, у нас буде дитина! радісно повідомила дружина, повернувшись із лікарні.

Раділи всі: майбутні батьки, дідусь із бабусею. У призначений час народився син Івасик.

Я ж казав, що першою буде донька, жартував Дмитро.

З пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічала майже вся родина, привезли подарунків, вітали молодих батьків, захоплювалися їхнім первістком.

Через деякий час Олена, мати Соломії, почала помічати, що її чоловік Ярослав поводиться дивно. Ходив похмурим, особливо коли дивився на внука. Одного разу він не витримав і сказав дружині:

Лено, подивись уважно на внука. Тобі не здається дивним, що у нас, світлих, син із темним волоссям і смуглявий?

Що ти, Ярославе, діти змінюються! Випадуть темні волосся, виростуть світлі, як у батьків.

Але час йшов, а Івасик лишався смуглявим. Він вже ходив, грався. Батьки души не чаяли в синові, бабуся теж. А дідусь Ярослав так і не міг прийняти, що внук не схожий на них.

Одного разу він не витримав і вирішив поговорити з сином.

Димо, ти справді не помічаєш, що син на вас не схожий? Я бачу, що він не наш.

Дмитро образився.

Ти що, думаєш, Соломія мені зраджувала? Що ти цим хочеш сказати?

А сам як гадаєш? У нашій родині ніколи не було смуглявих.

Не смій так думати про мою дружину! різко перервав його син.

Ярослава розлютили ці слова. Він вирішив довести, що внук йому не рідний. Потай, коли грався з онуком, взяв його слину ватною паличкою.

Минув деякий час. Ярослав повертався додому, а Дмитро виходив із магазину з тортом на знаменну дату день, коли вони з Соломією познайомилися.

Біля будинку Дмитру подзвонив батько.

Сину, де ти? Треба поговорити

Я біля дому, зараз прийду.

Коли Дмитро увійшов у квартиру, Соломії не було вона гуляла з сином. Батько нетерпляче чекав.

Ось, подивись, сказав він урочисто і поклав перед сином папір.

Дмитро нічого не розумів.

Що це, тату?

Я здав аналіз Івасика і свій. Тест негативний ми не родичі.

Дмитро був у шоці. Коли перший шок минув, він почав чекати дружину.

Соломія повернулася з сином, побачила чоловіка й зраділа. Але його вираз обличчя її налякав.

Виявляється, ти зрадниця, кинув він їй у обличчя. А я тебе завжди захищав.

Соломія нічого не розуміла, зі сльозами просила пояснити. А Дмитро кинув їй у лице папір.

Ти хоч сама знаєш, від кого народила сина?

Про що ти, Дмитре? спитала вона.

Він не мій! Батько зробив тест. Збирай речі й їдь до матері.

Соломія, нічого не пояснюючи, взяла документи, речі й пішла з сином. З того дня почалися