Заплакана жінка вийшла з авто і подякувала з уклоном: прикро, що в розвиненій країні не дбаємо про літніх людей.

Літня жінка зі сльозами на очах вийшла з автомобіля та з поклоном подякувала. Мені страшенно жаль, що в такій розвиненій країні ми не здатні подбати про наших старших.

Три тижні тому я їхав із сином до школи. Ми вирішили зупинитися на кілька хвилин біля автобусної зупинки, щоб перевірити, чи є в рюкзаку спортивна форма. Саме тоді здалека я помітив, що до нас прямує літня жінка, яка виглядала недужою.

Вона підійшла до вікна і легенько постукала. Я відчинив вікно, і вона з надією в голосі запитала мене:

– Доброго дня, чи ви таксист?

Я заперечив, і вона з розчаруванням відійшла неподалік. Я попросив сина самостійно шукати форму і вийшов, щоб дізнатися більше про цю жінку.

– Я думала, що ви таксист, тут іноді зупиняються. Мені потрібно дістатися до лікарні.

– Це недалеко, близько трьох кілометрів, сідайте, будь ласка.

Ми поїхали. Вона важко дихала, я бачив, з якими зусиллями їй давалася проста розмова. Вона розповідала, що щодня їздить автобусом до лікарні, але зранку випав сильний сніг, і вона не встигла, а наступний автобус мав бути за годину. Я слухав її, і з кожним словом зростав відчуття несправедливості.

Коли ми приїхали на місце, вона потягнулася до сумки за гаманцем…

– Ні, ні, я жодної гривні від вас не візьму, – категорично заперечив я. – Ви вже так багато пережили в житті, що сплатили за все наперед.

Літня жінка зі сльозами на очах вийшла з автомобіля та з поклоном подякувала.

А я, 30-річний чоловік, сидів з комом у горлі, спостерігаючи, як вона йде. Мені боляче усвідомлювати, що в такій розвиненій країні ми не можемо забезпечити старших потрібною допомогою. Мені соромно, що літні люди мають турбуватися про такі речі, як поїздка до лікаря.

Шановні читачі, якщо ви знаєте когось, хто потребує допомоги в таких простих справах, допоможіть, як можете. Завезіть до лікаря, переведіть через дорогу, зробіть покупки… Піклуймося одне про одного!